Андрій Золотарьов. «Ялта 2.0» не відбудеться: у Путіна, Трампа та Сі надто різні цілі

У китайському Шеньчжені розпочався саміт АТЕС, головною інтригою якого стала одночасна участь голови КНР Сі Цзіньпіна, президента США Дональда Трампа та російського диктатора Володимира Путіна. Перший день зустрічі викликав суперечливу реакцію: у мережі активно висміювали холодний прийом і протокольні жести, якими Путіна відсунули на другий план на загальному фото та під час святкової вечері, тоді як Трампа приймали з найвищими почестями. Водночас видання The New York Times звернуло увагу на те, що глава Кремля вперше з початку повномасштабної війни проти України опинився в одному кадрі з лідерами західних країн, які ввели жорсткі санкції проти РФ, зокрема з прем’єр-міністрами Канади та Австралії. Участь західних політиків у спільній фотосесії вже викликала хвилю критики в їхніх країнах, однак самі лідери пояснили це дипломатичною повагою до Китаю як господаря саміту.

Інтернет-видання From-UA.org звернулося до українського політолога, голови Українського інформаційно-аналітичного центру «Третій сектор» Андрія Золотарьова оцінити підсумки першого дня саміту АТЕС та зустріч Сі Цзіньпіна, Дональда Трампа і Володимира Путіна. Зокрема, ми поцікавилися, як розцінювати суперечливі сигнали навколо протокольного прийому глави Кремля та його першого з початку війни спільного фото із західними лідерами, а також що ці події означають для глобального миру та для України:

— Для України це потенційно не обіцяє нічого доброго, адже той самий Сі Цзіньпін може вплинути на результат війни лише в іншому напрямку — посиливши експортний контроль, наприклад, над комплектуючими для дронів, які через Польщу потрапляють до нас, щоправда, із трисотвідсотковою націнкою. Це такий супербізнес. Але Шеньчжень — показове місце: це не тільки центр, звідки стартували китайські економічні реформи, а й центр дронової промисловості Китаю.

Тому Трамп і Путін, я думаю, приїхали не в найкращому настрої, бо з ударом по Кримському мосту їм підсунули свиню: одному продемонстрували, що ступінь його впливу на Київ неабияк перебільшений, а іншому показали, що ставлення до Кримського мосту як до сакрального об’єкта та всі зусилля щодо його захисту пішли нанівець. Зрозуміло, що з часом його відновлять, але політичний та інформаційний ефект тут цілком очевидний. Російські пабліки, весь інформаційний простір у сказі — зрозуміло, як це сприймається в Росії.

Що стосується Путіна, то він у будь-якому разі виграє від цього, оскільки демонструє, що ізоляції вже немає і що політика ізоляції Росії зазнала краху. Те, що з ним зустрічаються, з ним розмовляють — це головне. А спільне фото — лише невеликий штрих до цілком очевидного.

А Трамп прибув на цю зустріч без сильних козирів. Чого хотів Трамп? Можливо, він хотів поговорити про обмеження ядерних озброєнь, але це не та тема, щодо якої Китай готовий вести діалог зі Сполученими Штатами, адже Росія та Сполучені Штати мають найбільші ядерні арсенали, а Китай — у кілька разів менше, проте на сьогоднішній день у Пекіна найвищі темпи зростання ядерних озброєнь, виробництва боєголовок тощо. Китай наздоганяє, і тому Сі не зацікавлений у стримуванні. Путін, можливо, хоче поговорити з Трампом про Україну. А власне товариша Сі цікавлять, напевно, питання зняття обмежень на постачання високотехнологічних чіпів, необхідних для індустрії штучного інтелекту, на які Сполучені Штати наклали серйозні обмеження.

Поки що атмосфера досить дружня, невимушена: це спільне фото з цими буддійськими, тибетськими шарфиками — у Сі помаранчевий, у гостей — блакитні, такий собі маркер. Але я не думаю, що чутки про те, що ми отримаємо щось на кшталт «Ялти 2.0», виправдалися — вони виявилися дещо перебільшеними. Ніхто з цієї трійки не готовий так ґрунтовно підходити до обговорення глобальних питань.

Як правило, має бути якась загальна об’єднуюча ідея, але припинення війни як така об’єднуюча ідея поки що не проглядається — цілі надто різні. Адже коли говорять про Ялту 2.0, забувають про те, що всі країни-союзники, які брали участь у Ялті, мали спільну мету — перемогти у Другій світовій війні та підійти до питань улаштування післявоєнного світу. Остаточно вони були врегульовані в Потсдамі вже після смерті Рузвельта, але тоді це вже був саме такий підхід.

І тоді, до речі, Китай не був присутній на конференції, але за нього все вирішили. За вступ у війну з Японією Радянському Союзу, Сталіну, Рузвельт пообіцяв Внутрішню Монголію, на яку з боку уряду Гоміньдану були претензії — це територія Монгольської Народної Республіки, — залізниці в Маньчжурії, порти Далянь і Порт-Артур. Китайців ніхто не питав: Рузвельт просто пообіцяв Сталіну, що врегулює це питання, і він врегулював його з Чан Кайші, поставивши того перед фактом.

Тому виникали думки про те, що китайцям доведеться зробити вибір між грошима та економічним добробутом — Китай добре пристосувався до цієї війни, заробляючи і на тих, і на інших, — або ж зробити вибір на користь статусу, коли країна, долі якої ще понад 80 років тому вирішували інші, тепер опиняється серед тих, хто може визначати долю світу на найближчі десятиліття та правила, за якими він житиме. Але, мабуть, товариш Сі все-таки віддав перевагу синиці в руках, а не журавлеві в небі.

— А той факт, що Путін уперше з початку війни сфотографувався із західними лідерами, — чи справді він має значення?

— Так, для Путіна це важливо: підкреслити свій статус і те, що політика ізоляції Росії та санкційних обмежень зазнала краху. І ми справді бачимо, що дедалі голосніше лунають голоси тих, хто в Європі говорить про те, що з Росією треба не воювати, а торгувати — наприклад, АдГ у Німеччині.

Тому для Путіна ця зустріч на саміті АТЕС за участю Трампа, безперечно, є великим плюсом.

Андрій Золотарьов
політолог, керівник аналітичного Центру "Третій сектор"
Поділитися у Facebook
Останні новини