Олег Попенко. Ідея з тунелем під Дніпром більше нагадує чиїсь фантазії, ніж реальний проєкт
Після російських ударів по київських мостах у столиці знову заговорили про альтернативну переправу через Дніпро, і головною темою стало будівництво тунелю. 14 листопада міністр з відновлення, інфраструктури та транспорту Микола Калашник назвав орієнтовну вартість найпростішого варіанта тунелю без метро: 400–500 млн доларів. За його словами, за наявності фінансування будівництво можна завершити за два-три роки. 17 листопада міністерство повідомило, що розпочинає підготовку проєкту, а американська компанія Robbins, яка спеціалізується на тунелепрохідному обладнанні, готова надати техніку, навчати українських фахівців і забезпечити технічний супровід. При цьому народний депутат Сергій Нагорняк заявив, що перший автомобіль зможе проїхати тунелем у 2036 році, і то лише за найоптимістичнішого сценарію та за умови початку будівництва вже зараз.
Інтернет-видання From-UA.org попросило прокоментувати цю інформацію експерта у питаннях ЖКГ та енергетики, голову Спілки споживачів комунальних послуг України Олега Попенка — зокрема, наскільки реалістичним і безпечним є будівництво тунелю під Дніпром у Києві та чи буде такий проєкт ефективним.
— Дивіться, поки що все це виглядає доволі фантастично. Чому? Тому що у нас не закінчилася війна і немає грошей. Ми маємо лише теоретичні домовленості з компанією, яка справді працює в цьому напрямку.
При цьому потрібно розуміти, що окрім озвучених строків у 10 років, для будівництва тунелю відсутнє фінансування. Якщо не залучати приватні інвестиції, то доведеться або шукати кошти в державному бюджеті чи бюджеті Києва, або брати кредит, або робити проїзд платним — так, як це влаштовано у Стамбулі чи Нью-Йорку, де всі тунелі платні. І тоді постає питання: чи будуть готові містяни за це платити? За орієнтовними розрахунками, вартість однієї поїздки становитиме близько 500 гривень. Для порівняння: проїзд у Стамбулі на наші гроші коштує 1100 гривень — просто за один раз проїхати.
Чи багато киян на сьогодні зможуть дозволити собі такі витрати? За європейськими мірками це нібито невелика сума — близько 10 євро. Для європейця це справді небагато, і, можливо, за ці гроші передбачатиметься не один проїзд, а два або якийсь абонемент.
Але навіть за наявності абонемента це питання все одно доведеться якось вирішувати — можливо, частково компенсувати витрати з міського бюджету. Наприклад, через програму «Картка киянина», за якою проїзд міг би коштувати, скажімо, 400 гривень. Проте це вже питання спроможності бюджету та організації роботи органів влади.
Загалом же поки що цей тунель більше нагадує чиїсь фантазії. Адже горизонт планування у 10 років під час війни виглядає абсолютно відірваним від реальності: ми не знаємо, що буде завтра і якою буде безпекова ситуація. Ми заявляємо про готовність прокласти тунель, але як саме в умовах війни, буквально сьогодні-завтра, розпочинати його буріння?
Тож виникає безліч технічних питань, а ще більше — фінансових: хто це профінансує? Навіть якщо йдеться про 500 мільйонів доларів, це щонайменше 22 мільярди гривень, яких у бюджеті немає в принципі. Де брати ці кошти і хто займатиметься проєктом? Кличко заявляє, що в міста таких грошей немає, оскільки все йде на війну. У державному бюджеті ще в серпні зупиняли казначейські платежі й говорили про брак коштів, а тепер виходять на авансцену і пропонують будувати тунель за 22 мільярди гривень. У цьому відчувається очевидний дисбаланс.
Чесно кажучи, мені незрозуміло, чому народні депутати так завзято почали розповідати про будівництво тунелю за 10 років, хоча ще нещодавно лунали заяви, що його можна збудувати ледь не за рік чи пів року. Тому моє бачення таке: наразі цей проєкт виглядає вкрай нереалістично.