Знову на ті самі граблі: аналітики ISW пояснили, чому вірити Москві сьогодні — це підписати собі смертний вирок

Вірити офіційним особам з Москви в 2025 році — це розписуватись у власній наївності, і аналітики Інституту вивчення війни (ISW) розклали по поличках, чому це так.

Приводом для їхніх висновків стали свіжі заяви заступника глави МЗС РФ Сергія Рябкова, який раптом почав розсипатися в обіцянках. Він заявив, що Росія готова юридично закріпити зобов'язання не нападати на країни Євросоюзу і НАТО, якщо вдасться домовитися щодо війни в Україні.

Звучить начебто вагомо, але експерти відразу нагадали, що такі пісні ми чуємо вже не перше десятиліття, а на ділі отримуємо тільки нові ракетні удари.

Найяскравіший приклад того, чого варті російські підписи на папері, — це Будапештський меморандум 1994 року. Тоді Україна віддала свій ядерний арсенал, а Росія натомість офіційно обіцяла поважати наші кордони і ніколи не нападати. Як Москва «виконала» ці гарантії, ми бачимо щодня у зведеннях з фронту. В ISW підкреслюють, що російська сторона за всі роки війни навіть жодного разу не згадала про ті зобов'язання, просто викресливши їх зі своєї реальності, ніби їх ніколи й не було.

Але справа не тільки у зовнішній політиці, адже Путін і всередині своєї країни показав, що будь-які закони для нього — це просто пластилін. Аналітики вказують на конституційну реформу 2020 року, коли заради збереження влади були обнулені президентські терміни і переписані фундаментальні правила. Якщо людина так легко переступає через закони власної держави, то очікувати від неї чесності в міжнародних договорах просто нерозумно. Для Кремля не існує правил, які не можна було б змінити під поточну політичну задачу.

У підсумку експерти ISW роблять дуже важливий висновок, який повинен стати холодним душем для політиків в Європі і штаб-квартирі НАТО. Будь-які обіцянки Росії без жорстких міжнародних механізмів контролю і реальних, фізичних гарантій безпеки — це порожній звук. Без можливості реально покарати за порушення, будь-який «юридичний папірець» від Москви залишиться лише інструментом для приспання пильності сусідів перед наступним актом агресії. Схоже, світ нарешті починає розуміти: безпека будується на силі оборони, а не на чесному слові агресора.