Чи зможе Європа відбитися від Росії: The Economist змоделювало сценарій без США

Якщо Росія в 2027 році нападе на одну з країн НАТО, наприклад на Латвію, а США відмовляться брати участь у війні, Європа зможе протистояти Москві тільки в короткому конфлікті. До такого висновку дійшли професор Королівського коледжу Лондона Девід Джіо і колишній заступник начальника штабу оборони Великої Британії Даг Чалмерс, змоделювавши можливий сценарій для The Economist.

Автори описують ситуацію, за якої в березні 2027 року російські бронетанкові підрозділи перетинають кордон Латвії в районі Резекне, захоплюють залізничну станцію і просуваються в бік Даугавпілса — другого за величиною міста країни, де близько половини населення становлять етнічні росіяни.

"Їхня мета - захопити невеликий шматок території під приводом того, що "російськомовні громади" потребують захисту Москви. Російські війська швидко зводять укріплені позиції і розгортають мобільні системи ППО, тоді як їхній президент Володимир Путін... чекає, як відреагує НАТО", - пишуть експерти.

Згідно зі сценарієм, президент США Дональд Трамп заявляє, що Америка не буде воювати за «клаптик Латвії», який він вважає «по суті, і так російським». Більш того, Трамп нібито покладає відповідальність за вторгнення на саму Європу, вважаючи, що саме її слабкість спровокувала дії Кремля.

"Цей вигаданий захоплення території в Латвії змушує НАТО задуматися над тим, що раніше здавалося немислимим: чи може Альянс без Америки стримати, а потім і відбити російський наступ?" - йдеться в статті.

За оцінкою Джіо і Чалмерса, будь-яка стратегія перемоги НАТО без США починається з жорсткого визнання: Європа здатна вести коротку війну, але не затяжну.

"Без важких транспортних засобів, дозаправки в повітрі, повітряних систем управління і контролю, супутникової розвідки і глибоких запасів боєприпасів, які надають США, європейська здатність підтримувати інтенсивні бойові дії вичерпається за лічені тижні", — зазначають автори.

Це, підкреслюють вони, не означає автоматичної поразки. Європа без США має серйозні демографічні та економічні переваги. Однак проблема в тому, що російська економіка і суспільство вже переведені на військовий режим, а значить європейським країнам доведеться діяти швидко — терміново посилювати східний фланг, приймати складні політичні рішення і перехоплювати ініціативу до того, як Росія зможе розгорнути свої промислові та логістичні ресурси.

"На жаль, Путін продемонстрував готовність до тривалих воєн - за умови, що Китай надає підтримку. Він менш чутливий до втрат і матеріальних жертв, ніж його демократичні опоненти. Якщо Кремль побачить, що внутрішня політика в Західній Європі починає хитатися, він може просто пережити початкові невдачі і продовжувати тиск, як це відбувається в Україні. Чим довше триватиме війна, тим гірші шанси Європи без Америки як "арсеналу демократії"", - попереджають експерти.

Перший етап такого конфлікту, за їхніми словами, полягатиме у стримуванні та локалізації початкового удару.

"Європейські армії, особливо Польщі, країн Північної Європи, Балтії, Німеччини, мають сучасне озброєння, відпрацьовані плани і доступ до залізничних і автомобільних мереж, що дозволяють відносно швидко перекидати підкріплення на схід. Якщо Європа зможе уникнути розгрому в перші дні, вона здатна стримати вторгнення досить надовго, щоб наростити сили", — йдеться в матеріалі.

Однак повернення захоплених територій стане набагато складнішим завданням. Для цього буде потрібно придушити російську ППО, в тому числі на території самої Росії — крок, на який далеко не всі країни НАТО готові піти. Путін, зазначають автори, прекрасно розуміє цей ризик і буде на ньому грати.

Окремою проблемою можуть стати політичні розбіжності всередині Альянсу. Велика Британія, Польща, країни Балтії та Північної Європи вважають Росію головною загрозою, тоді як частина середземноморських країн сприймає ситуацію інакше і готова до менших ризиків.

"Такі різні уявлення про загрози можуть швидко перетворити НАТО на більш вузьку "коаліцію бажаючих" з меншою бойовою потужністю. Неважко уявити, що Угорщина або Словаччина відмовляться від участі; Туреччина, ще один член НАТО, може замість цього шукати роль посередника", — пишуть Джіо і Чалмерс.

Відмінності є і у військових можливостях. На суші Європа відносно добре підготовлена до короткого бою. У повітрі європейські винищувачі перевершують російські, але критично не вистачає літаків дозаправки і систем управління — тих самих ресурсів, які десятиліттями забезпечували США. На морі Європі довелося б одночасно утримувати Балтійське і Чорне моря, а також північні напрямки, розпорошуючи сили.

У кіберсфері Європа тримається на гідному рівні, проте частина критичної інфраструктури належить американським компаніям, і доступ до неї може бути обмежений політичним рішенням Вашингтона. Космос залишається ще однією вразливістю: без американської супутникової розвідки Європі довелося б покладатися на розрізнені національні ресурси та приватних провайдерів, включаючи Starlink.

У підсумку автори роблять жорсткий висновок: Європі необхідно терміново інвестувати у власну оборону, розширювати військово-промислову базу і готуватися діяти без американського лідерства. Інакше ставка на автоматичну допомогу США залишиться небезпечною ілюзією.