Найкраща операція ЗСУ після Курська: бригада «Хартія» оточила Куп’янськ і знищила до півтори тисячі окупантів – The Times. ФОТО

Поки Володимир Путін 2 грудня 2025 року святкував «взяття» Куп’янська, на землі все виглядало навпаки: місто вже оточували підрозділи бригади «Хартія» та інші частини Сил оборони. The Times описує операцію як одну з найуспішніших за весь час великої війни.

38-річний полковник Сергій Сидорін розповів, що ще 21 вересня отримав наказ сформувати бойову групу з 2-го корпусу «Хартії». Ситуація тоді була критичною: росіяни проникали в місто і сусідні села навіть через трубу під річкою Оскіл. На старті української операції в Куп’янську вже перебували сотні ворожих солдатів, а частина північних передмість була захоплена. "Мы могли полностью потерять город", – визнав Сидорін.

Проте замість лобової атаки українці обрали іншу тактику. Підрозділи розбили на малі групи по вісім бійців. Вони заходили з різних напрямків, плутали противника, обходили його і поступово стискали кільце. У затяжні бої не вплутувалися, працювали точково, багато цілей знищували дронами. "Решили действовать сразу со всех направлений", – підтвердив полковник.

За його словами, лише пошуково-ударна група «Хартії» ліквідувала близько 1,5 тисячі російських військових. У самому місті, за оцінками, залишалося не більше пів сотні окупантів, які ховалися по ізольованих приміщеннях.

The Times описує й один із епізодів. Сидорін дивиться на монітори з БПЛА: на екрані російський солдат ковзається і провалюється під кригу, вибирається – і в цей момент по ньому працює дрон. На інших камерах — вже тіла знищених окупантів. "Хватит", – говорить він, вимикаючи екран.

Далі все рухалося поетапно. 9 жовтня українці штурмом взяли Кіндрашівку, 11 жовтня звільнили Радьківку, а 21 жовтня вийшли до берега Осколу на північ від Куп’янська. Командир штурмової роти 13-ї бригади «Хартія» з позивним "Зануда" каже, що його підрозділ прибув до річки 22 жовтня і почав просування разом з іншими.

Бійці проходили до 20 кілометрів на день із повним спорядженням. Території зачищали маленькими групами: двоє-троє заходили першими, перевіряли позиції, потім заходила основна піхота, закріплювалася, облаштовувалася. Штурмовики працювали по черзі, даючи один одному відпочити.

Просування трохи пригальмували бої в лісосмугах, де росіяни намагалися триматися до останнього. Але й там їх поступово вибивали. Наприклад, 28-річний боєць з позивним "Студент" тричі захоплював ворожі позиції і ліквідував дев’ятьох російських солдатів.

У листопаді українські підрозділи вже системно заходили в сам Куп’янськ. Працювали під прикриттям артилерії та дронів. Кожну будівлю перед штурмом фотографували з кількох ракурсів — було видно кожне вікно. "Зануда" каже, що тільки один батальйон, де воювала його рота, підтвердив 433 ліквідації окупантів.

До грудня російське угруповання фактично задихалося: нестача їжі, боєприпасів, зруйнована логістика. Українці перерізали шляхи постачання, а також заклали й скинули з дронів близько трьох тонн вибухівки на ділянках газопроводу, заблокувавши ворогу відступ і підкріплення.

У підсумку армія РФ у Куп’янську не «наступала», як розповідали в Москві, а повільно розсипалася. Багато учасників операції називають її найкращою з часів прориву ЗСУ на Курщину у 2024 році.