ISW: тиснути на Україну заради «швидкого миру» дивно, поки Кремль відмовляється від будь-яких компромісів
Тиск Сполучених Штатів на Україну з вимогою якомога швидше укласти мирну угоду виглядає нелогічним, якщо враховувати позицію Росії. Кремль, як і раніше, відкидає будь-які компроміси і не демонструє готовності до реальних переговорів.
Про це йдеться в новому звіті американського Інституту вивчення війни (ISW).
Аналітики коментують публікацію Reuters від 6 лютого. За даними агентства, Вашингтон підштовхує Київ прискорити переговорний процес і вийти на мирну угоду вже до березня 2026 року. Більш того, джерела стверджують, що американські чиновники пропонували Україні провести національний референдум щодо мирної угоди вже в травні, розраховуючи, що громадяни підтримають будь-який варіант домовленостей. Паралельно США нібито «поспішають» організувати і вибори.
Однак в ISW нагадують: весь цей поспіх не враховує головне — позицію Росії.
Кремль неодноразово відмовлявся навіть від припинення вогню, яке могло б дозволити провести голосування або вибори. Москва також системно відкидає компромісні пропозиції як з боку США, так і з боку України.
Тому, підкреслюють аналітики, тиск саме на Київ «був би дивним», якщо друга сторона конфлікту взагалі не збирається йти назустріч.
Додатково експерти наводять свіжий приклад. 7 лютого президент Володимир Зеленський заявив, що Україна погодилася на запропоновану США зустріч у Маямі 12 лютого. Але прес-секретар Кремля Дмитро Пєсков відразу ж відповів, що «не було ніяких розмов» про таку зустріч, і прямо сказав «ні» на питання про можливий новий раунд переговорів.
Тобто Київ погоджується обговорювати варіанти, а Москва навіть не підтверджує сам факт контактів.
У підсумку в ISW роблять жорсткий висновок: «Кремль не виявляє жодної готовності до компромісів щодо сумлінних мирних переговорів або будь-яких ознак того, що він погодиться на щось менше, ніж повна перемога Росії в Україні».
Фактично це означає просту річ: Росія все ще розраховує не на мир, а на капітуляцію України. І в такій ситуації вимагати від Києва «швидкої угоди» виглядає не як дипломатія, а як тиск в одні ворота.