Останній подих імперії: для ЗСУ у 2026-му може відкритися стратегічне вікно можливостей

Військовий експерт Олександр Коваленко малює доволі оптимістичну, але прагматичну картину: російська воєнна машина, хоч і продовжує перти вперед, насправді працює на останніх резервах. Саме 2026 рік має стати тим самим «стратегічним вікном», коли кількість перейде в якість, а точніше — у повну деградацію спроможностей ворога.

Це не означає, що Кремль раптом вирішить зупинитися чи виведе війська, просто в них почнеться ланцюгова реакція руйнування ресурсу. Накопичена втома, катастрофічний знос техніки та шалені втрати особового складу почнуть диктувати свої умови на полі бою, ламаючи будь-які плани московських генералів.

Для України це шанс, який не можна впустити: коли противник більше не може воювати «як раніше», його слабкість треба перетворювати на вирок. Показники вже говорять самі за себе. У січні росіяни змогли загарбати лише 231 квадратний кілометр нашої землі — це майже вдвічі менше, ніж у попередні місяці. Просування сповільнюється, а ціна кожного метра стає для них просто непідйомною.

Це прямий доказ того, що армія окупантів виснажена до межі. Водночас Україна тримає планку і ставить амбітну мету — відправляти на той світ по 50 000 російських солдатів щомісяця, щоб прискорити цей процес саморуйнування агресора.

Проте не варто розслаблятися, адже Путін від війни відмовлятися не збирається. Експерт попереджає, що ворог і далі буде тиснути, використовуючи морози та складні погодні умови як прикриття для малих груп. Вони будуть шукати щілини в нашій обороні, намагаючись пролізти там, де здається простіше.

Але оскільки підготовлених кадрів катастрофічно бракує, реальні провали на фронті Кремль дедалі частіше латає відвертими фейками. Замість реальних успіхів у новинах з'являються вигадані «взяття» міст та маніпуляції з картами, щоб хоч якось продати своєму населенню ілюзію сили.