Режим на голках: кремлівська верхівка мріє про кінець епохи Путіна
Російська управлінська еліта, яка довгий час вважалася монолітною опорою режиму, перебуває в стані глибокого розчарування і прихованого пошуку альтернативи Володимиру Путіну. Як зазначає економіст Олександра Прокопенко в інтерв'ю Frankfurter Allgemeine Zeitung, повномасштабне вторгнення в лютому 2022 року зруйнувало образ Путіна як раціонального арбітра.
Якщо до війни його сприймали як старіючого, але передбачуваного автократа, то сьогодні цивільний сектор управління бачить у ньому лідера, чиї дії ведуть систему до неминучого краху. Цей запит на зміни об'єднує як прихованих противників війни, так і радикальних прихильників «жорсткої руки», включаючи військових блогерів, незадоволених успіхами на фронті.
Особливим індикатором настроїв став заколот Євгена Пригожина в 2023 році, який, всупереч офіційній версії, викликав у частини чиновників не жах, а проблиск надії. Еліта, позбавлена суб'єктності і залякана репресіями, завмерла в очікуванні зовнішньої сили, здатної радикально переломити ситуацію.
Прокопенко підкреслює, що подібні надії покладалися навіть на Дональда Трампа — не через симпатію до нього, а через відчайдушне бажання побачити хоч якогось гравця, здатного демонтувати поточний глухий кут. В еліті та суспільстві виник сильний попит на альтернативу Путіну, але без розуміння, хто і як може цю альтернативу реалізувати.
Паралельно з цим всередині системи запанував тотальний страх. Після справи екс-міністра Улюкаєва і низки наступних арештів «недоторканних» більше немає. Управлінці усвідомили, що старі правила гри знищені, а багаторічна вірність президенту не є гарантією безпеки. Цей страх паралізує ініціативу, перетворюючи державне управління на механічне виконання наказів в умовах, коли «правил гри більше немає» і будь-яка дія може бути витлумачена як зрада.
Ситуація ускладнюється тим, що Кремль остаточно перетворився на герметичну систему спотвореної реальності. Інформація доходить до президента в максимально прикрашеному вигляді, оскільки система заохочує тільки «зручну» правду. У той час як Путін на публіці розмірковує про процвітання і глобальну експансію, реальний стан справ в економіці критичний: доходи від продажу нафти падають, резерви тануть, а стагнація стає хронічною. Прокопенко описує це як систему, яка заохочує самообман і навмисно відсікає будь-які погані новини, що робить прийняття адекватних рішень практично неможливим.