Життя важливіше за амбіції: українці все частіше говорять про дипломатію - соціолог
Розмови про те, що українці готові стояти до останнього, не зважаючи на дипломатію, поступово розбиваються об суху статистику і реальність затяжної війни. Засновник групи Рейтинг Олексій Антипович у своєму свіжому інтерв'ю Радіо Свобода озвучив цифри, які змушують задуматися: зараз вже близько 60% громадян вважають, що з агресором пора сідати за стіл переговорів.
Це не означає, що люди раптом полюбили сусіда або забули про обстріли, просто запит на тишу став критично важливим. Люди дивляться на карту, бачать стагнацію на фронті і розуміють, що нескінченно так тривати не може.
«Українці хочуть, щоб проходили переговори, і очікують від них завершення бойових дій. Ми не говоримо про перемогу, ми говоримо про припинення військових дій. Українці цього хочуть», – так пояснює ситуацію Антипович. За його словами, це не слабкість, а скоріше тверезий розрахунок. Ми бачимо, що жодна зі сторін зараз не може завдати вирішального удару, а значить, єдиний вихід – це спілкування, як би неприємним воно не було. При цьому важливо розуміти, що бажання говорити не дорівнює бажанню здатися.
Цікаво, що в суспільстві панує когнітивний дисонанс. Люди хочуть миру, але при цьому патологічно не вірять жодному слову Кремля. «Надія є, а віри росіянам немає», – влучно зауважує соціолог. Це парадоксальна ситуація, коли ти готовий слухати опонента, заздалегідь знаючи, що він бреше. Але навіть в таких умовах «майже 60% українців підтримують саме такий розвиток ситуації з війною, тому що перемога військовим шляхом... ми розуміємо, що ні ми, ні Росія поки не перемагають на полі бою, і відповідно потрібно домовлятися».
Якщо говорити про особисту зустріч Зеленського і Путіна, то ставлення до неї цілком прагматичне. Для кожного українця Путін — це абсолютне зло і ворог, але якщо їхній контакт допоможе зупинити ракетні удари по містах, суспільство це прийме. Антипович впевнений, що «якщо відбудеться зустріч Путіна із Зеленським, українці, я думаю, тільки порадіють, що це може бути якийсь реальний крок до встановлення миру». Це не про симпатію до ворога, це про порятунок життів.
У питанні формату переговорів єдності менше. Лише 20% готові до того, щоб Україна і Росія говорили віч-на-віч. Решта ж наполягають на «групі підтримки» в особі Заходу і США, щоб міжнародні партнери виступали гарантами і не дали Москві вкотре порушити домовленості. Але навіть якщо такі переговори почнуться, ставлення до агресора не пом'якшиться ні на йоту. «Це жодним чином не змінить ставлення до Путіна. Це жодним чином не змінить ставлення до Росії як до ворога», – підкреслив соціолог.
Зрештою, запит на дипломатію — це лише пошук інструменту для перепочинку або завершення активного пекла. Українці залишаються вірними своїй країні та її захисту, і жодні переговори цього не скасують. Як резюмував Антипович: «Україна і надалі буде боротися незалежно від того, чи будуть досягнуті результати в результаті переговорів чи ні». Люди просто хочуть, щоб у цієї боротьби з'явилася зрозуміла перспектива і хоча б тимчасова тиша.