Дронове побоїще: Z-пропагандист заговорив про жертви путінського наступу. ВІДЕО

Російська військова машина, яка так довго лякала світ своїми масштабами, остаточно застрягла в багнюці та під ударами дешевих українських безпілотників.

Відомий ідеолог «руського світу» та Z-блогер Максим Калашников висловив порцію нефільтрованої правди, яка суперечить переможним заявам Шойгу та Конашенкова. Коментуючи відео розгрому російських штурмових груп, він визнав, що сучасна війна у виконанні Кремля — це квиток в один кінець.

Солдати, яких штовхають у атаку ланцюгом, без найменшого прикриття з повітря, є ідеальними мішенями для операторів ЗСУ. Калашников відкрито називає ці кадри «гіркими» і визнає, що такі методи ведення війни призводять до колосальних втрат особового складу.

Ситуація на фронті описується як повний параліч. За словами «розлюченого патріота», вимагати зараз від російської армії будь-яких масштабних наступальних операцій — це суцільне божевілля. Сил для ривка немає, а ті, що залишилися, миттєво гинуть у «зоні дронів». Окупанти, серед яких повно немолодих і неповоротких «добровольців», змушені бігати по коліна в снігу та багнюці у важких бронежилетах, намагаючись сховатися від «пташок», що висять над головою. Сам Калашников зізнався, що ледь не «віддав душу богу», намагаючись врятуватися від українського БПЛА, і цей досвід явно зменшив у нього наступальний запал.

Технологічна перевага України на полі бою стала для росіян нерозв’язним завданням. Калашников констатує: у Росії немає «протиотрути» проти українських дронів, системи протидронового захисту існують лише на екрані телевізора, а в реальності солдати намагаються відбиватися від високоточної зброї звичайними мисливськими рушницями. Бронетехніка, яка мала забезпечувати прорив, горить десятками одиниць, перетворюючись на братські могили ще на підступах до українських позицій. Наступ перетворився на конвеєр смерті, де кожен крок вперед оплачується горою трупів без жодного результату.

Цей публічний плач Z-блогера — найкращий показник реального стану путінських військ. Коли навіть найзапекліші прихильники війни починають говорити про неможливість захоплення нових територій і визнають технологічну відсталість своєї армії, стає зрозуміло: хребет російського наступу зламано.

Фронт завмер у очікуванні, поки українські дрони продовжують свою криваву жниву, а російські командири продовжують відправляти людей на смерть, сподіваючись на диво, якого не станеться.