Китай запропонував Тайваню відразу здатися
Влада КНР вийшла на новий рівень політичного маркетингу, зробивши Тайбею пропозицію, від якої, на їхню думку, важко відмовитися. Офіційний Пекін в особі представника канцелярії у справах Тайваню Чень Біньхуа заявив, що острів отримає гарантії енергетичної стабільності, якщо погодиться на «добровільне об’єднання».
Китайські стратеги вирішили розіграти карту дефіциту ресурсів, що виник через війну на Близькому Сході та хаос в Ормузькій протоці. За задумом КНР, «мирне возз’єднання» має стати для Тайваню рятівним колом, яке забезпечить острів дешевим і надійним паливом з надр материка.
Однак у Тайбеї на цей «щедрий» жест відреагували без жодного ентузіазму. Президент Лай Цінде фактично виставив Пекін за двері, заявивши, що острів не потребує китайських подачок для виживання. За його словами, Тайвань уже сформував достатні резерви енергоресурсів на найближчі місяці та знайшов альтернативу у вигляді поставок газу зі Сполучених Штатів.
Стратегія острова проста і зрозуміла: диверсифікація та співпраця з перевіреними партнерами, що вже дає відчутні результати і дозволяє зберігати незалежність від примх сусіда.
Пекін роками намагається просунути ідею об’єднання, але останнім часом дедалі частіше переходить від переконань до відкритих погроз. Паралельно з розмовами про «енергетичну безпеку» КНР продовжує нарощувати військову присутність у регіоні, систематично лякаючи Тайвань силовим захопленням. Нинішня пропозиція виглядає як спроба прощупати ґрунт і використати економічний тиск там, де поки що не наважуються застосувати авіаносці та ракети. Для комуністичного Китаю питання Тайваню залишається принциповим, і заради його вирішення там готові обіцяти будь-які золоті гори.
Незважаючи на привабливі обіцянки Чень Біньхуа, Тайвань чітко дав зрозуміти, що ціна свободи набагато вища, ніж вартість кубометра газу чи кіловата електроенергії. Керівництво острова усвідомлює, що «енергетична безпека» від Пекіна — це короткий повідець, який у будь-який момент може перетворитися на зашморг.
Поки Китай малює картини загального процвітання, Тайвань продовжує зміцнювати зв’язки із Заходом, роблячи ставку на реальну диверсифікацію, а не на сумнівні угоди з агресивним сусідом.