Епоха минула: Україна проводжає в останню путь творця своєї духовної свободи — патріарха Філарета. ВІДЕО

Недільний ранок 22 березня 2026 року в Києві розпочався з дзвону дзвонів і глибокої скорботи. У Свято-Михайлівському Златоверхому соборі о 8:30 розпочалася заупокійна Божественна літургія за почесним патріархом Філаретом, який помер на 98-му році життя. Службу, наповнену величчю та гіркотою втрати, очолює

Предстоятель ПЦУ митрополит Епіфаній. Поруч із ним — єпископат і духовенство, які прийшли віддати останню шану людині, яка фактично заклала фундамент для нинішньої автокефалії.

Над труною патріарха безперервно лунають молитви. Філарет був не просто священнослужителем, а політичним і духовним авторитетом, чия залізна воля дозволила Київському патріархату вистояти в роки найжорстокішого тиску з боку РФ. Його життя було боротьбою, і навіть у своєму відході він об'єднує віруючих у спільній молитві за упокій душі того, хто не побоявся піти проти системи заради ідеї помісної церкви.

Паралельно зі службою у Златоверхому, у Володимирському соборі тривають приготування до поховання — у храмі, який протягом довгих десятиліть був резиденцією та оплотом Філарета. Поки що там відносно малолюдно, але місто завмерло в очікуванні траурної процесії. Смерть Філарета закриває величезну главу в історії України: він був останнім із ієрархів такого масштабу, хто пам’ятав і радянські гоніння, і світанок релігійної свободи в незалежній країні.

Для мільйонів українців Філарет залишиться «народним патріархом», який не зламався під анафемами та прокляттями Кремля. Його відхід на 98-му році життя сприймається як завершення великої місії. У соборах Києва сьогодні панує не тільки смуток, а й усвідомлення історичної значущості моменту: ховають людину, чиїми молитвами і працями українське православ'я знайшло своє законне місце на світовій карті.

Церемонія прощання триватиме весь день, після чого тіло почесного патріарха буде поховане. Філарет йде, залишаючи після себе не просто стіни храмів, а живу, визнану й незалежну церкву, за яку він боровся до останнього подиху. Київ проводжає свого заступника, розуміючи, що масштаб цієї особистості Україна усвідомлюватиме ще довгі десятиліття.