Крим перетворюється на зону полювання: зникають дівчата-підлітки, окупанти приховують викрадення

Окупований Крим охопила хвиля загадкових зникнень неповнолітніх, на які так звані правоохоронні органи реагують виключно формальними відписками.

За даними Центру національного опору (ЦНО), до групи максимального ризику належать дівчата віком від 12 до 18 років. Останні резонансні випадки сталися 8 березня в Алушті та 16 березня в Сімферополі, проте окупанти не проводять жодної реальної оперативної роботи з пошуку зниклих. Родичі постраждалих стикаються з глухою стіною бюрократії та повною відсутністю комунікації з боку силових структур.

Ситуація ускладнюється інформаційною ізоляцією півострова та відсутністю незалежного контролю за діяльністю місцевих силовиків. У ЦНС не виключають, що за викраденнями стоять організовані злочинні угруповання, які спеціалізуються на торгівлі людьми і можуть діяти за потурання або під прямим заступництвом окупаційної влади. Батькам не розкривають обставини зникнень, що фактично блокує будь-які можливості для приватного розслідування або залучення волонтерів.

Відсутність прозорих процедур та ігнорування заяв громадян свідчать про повний розпад системи захисту цивільного населення на окупованих територіях. Поки пропаганда розповідає про «порядок», на півострові безкарно діють мережі викрадачів, а базові механізми безпеки дітей просто не функціонують. Кожне нове зникнення залишається без належного розслідування, перетворюючи Крим на сіру зону, де людське життя, а тим більше життя дитини, не має жодної цінності для окупаційного режиму.

Системний характер цих інцидентів вказує на те, що йдеться не про випадкові події, а про глибоку прогалину у сфері громадської безпеки. В умовах окупації, коли всі ресурси кинуті на придушення інакодумства та обслуговування військових потреб, боротьба з криміналом відійшла на другий план. Для сімей зниклих дітей Крим став територією безнадії, де домогтися правди чи допомоги від офіційних органів неможливо.

Центр національного опору закликає мешканців окупованих територій бути максимально пильними та, за можливості, фіксувати будь-які деталі, які можуть допомогти у встановленні істини. Бездіяльність окупаційної влади лише підтверджує її нездатність, а можливо й небажання, забезпечувати правопорядок. У умовах, коли злочинці почуваються вільно, особиста обережність і взаємодопомога залишаються єдиними способами захисту.