Газовий шантаж Орбана: чим Україні загрожує новий угорський ультиматум

Директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко в коментарі РБК-Україна пояснив, що реальний вплив Угорщини на український енергобаланс є мінімальним. Частка угорського імпорту становить менше 20% від загального обсягу, а основними партнерами Києва залишаються Польща та Словаччина.

З огляду на те, що зараз Україна закуповує вкрай невеликі обсяги газу, навіть повне припинення транзиту через територію Угорщини не створить критичних проблем. За словами експерта, до завершення виборів в Угорщині 12 квітня країна цілком здатна обійтися без цього маршруту.

З юридичної точки зору погрози Орбана прямо порушують Угоду про асоціацію між Україною та Євросоюзом. Омельченко наголосив: «Ці заяви є абсолютно незаконними. Якщо Угорщина реально заблокує газ, Україна може звернутися до суду». Подібні дії Будапешта можуть призвести до накладення на країну значних штрафних санкцій з боку міжнародних судових інстанцій та ЄС, оскільки вільний транзит енергоносіїв — одна з фундаментальних основ співпраці всередині спільноти.

Нинішні заяви угорського лідера виглядають скоріше як частина передвиборчої риторики, спрямованої на внутрішнього споживача, ніж як реальний план дій. Експерт зазначив, що Україні не потрібно шукати заміну угорському напрямку, оскільки поточне споживання імпортного ресурсу залишається на мінімальних рівнях. Будь-які спроби фізичного блокування трубопроводу з боку Будапешта стануть прецедентом грубого порушення європейського права з відповідними наслідками для Угорщини.

Стратегічна стійкість України на газовому ринку дозволяє ігнорувати подібні випади. Поки основні транзитні шляхи через Польщу та Словаччину працюють у штатному режимі, енергетична безпека країни залишається поза загрозою. Орбан намагається використовувати енергетику як важіль політичного тиску, однак відсутність критичної залежності України від угорських поставок робить цей інструмент неефективним.

Ситуація з нафтопроводом «Дружба» залишається окремим питанням, яке потребує врегулювання на міждержавному рівні, проте пов’язування з ним газового питання є штучним. Київ зберігає спокій, спираючись на диверсифікацію джерел постачання та юридичну підтримку Брюсселя. Подальший розвиток подій залежатиме від готовності Будапешта йти на відкритий конфлікт із нормами Європейського Союзу.