«Працювати до сьомого поту»: олігарх Деріпаска вимагає перетворити Росію на трудовий військовий табір

Російський мільярдер і засновник алюмінієвого гіганта «Русал» Олег Дерипаска виступив із «раціоналізаторською» пропозицією, яка фактично повертає Росію в епоху суворої трудової повинності.

У своєму Telegram-каналі він приголомшив співгромадян закликом змиритися з новим графіком життя: 12 годин на день, шість днів на тиждень. На думку олігарха, це єдиний спосіб адаптуватися до «глибоких економічних змін», які переживає країна-агресор. Дерипаска підкреслив, що нинішня криза — це не тимчасовий спад через облікові ставки, а фундаментальний крах, викликаний переходом від світових можливостей до регіональних залишків з масою обмежень, повідомляє Business Insider.

Рецепт порятунку від мільярдера виглядає як вирок середньому класу: робота з 8:00 до 20:00, включаючи суботи. Деріпаска цинічно апелює до якоїсь «національної особливості» росіян — вміння «згуртуватися і працювати ще більше» у скрутні часи.

Мабуть, під «згуртуванням» мається на увазі добровільна відмова від особистого часу та здоров’я заради порятунку прибутків таких гігантів, як «Русал», які зіткнулися з блокуванням експорту та санкційним тиском. Чим швидше народ перейде на каторжний режим, тим швидше, за словами Дерипаски, завершиться «трансформація» економіки.

Примітно, що ці заклики лунають на тлі гарячкових спроб Кремля втриматися на плаву за рахунок високих цін на нафту, спричинених хаосом на Близькому Сході. Однак сам Дерипаска не має ілюзій: він уже попереджав, що ескалація в Перській затоці в кінцевому підсумку вдарить по російському зростанню, перекривши вигоду від дорогого бареля. По суті, олігарх визнає, що зовнішні ринки закриваються, логістика руйнується, і єдине, що залишилося у системи — це можливість вичавлювати останні соки з власного населення.

Business Insider зазначає, що подібні заяви відображають реальний страх російської еліти перед тривалою стагнацією. Поки пропаганда розповідає про «імпортозаміщення», реальний сектор вимагає переведення країни на колію мобілізаційної економіки, де відпочинок і трудовий кодекс стають пережитками минулого.

Для пересічного росіянина це означає просту перспективу: жити на роботі, щоб оплачувати амбіції Кремля та підтримувати на плаву яхти й вілли тих, хто закликає їх «трохи потерпіти» і «попрацювати більше».