Місяць у повній блокаді: як Естонія самостійно розробила план виживання та перемоги

Політичне керівництво Естонії представило оновлену стратегію національної безпеки, яка радикально змінює правила гри в Балтійському регіоні. Головний акцент зроблено на принципі «30-денної стійкості».

Держава гарантує, що навіть за умов повної блокади з суші, моря та повітря запасів і ресурсів вистачить для забезпечення життєдіяльності суспільства протягом місяця. Цей час відводиться на те, щоб протриматися до відновлення зв’язку із зовнішнім світом, пише ERR.

При цьому відповідальність лежить не лише на чиновниках: кожен громадянин країни зобов’язаний забезпечити собі умови для самостійного виживання принаймні протягом першого тижня кризи.

Однак найгучнішою зміною стала зміна оборонної парадигми. Естонія офіційно відмовляється від старої тактики «віддати території, щоб потім відвоювати». Тепер концепція активної оборони передбачає: війна не повинна вестися на естонській землі. Таллінн планує припиняти агресію на самому початку, завдаючи ударів углиб території супротивника.

«Військова оборона побудована на принципі активної оборони, згідно з яким проти сил противника застосовуються активні заходи для запобігання або припинення нападу чи зниження його ефективності, включаючи удари вглиб території противника. Територіальна оборона, як і раніше, відіграє важливу роль, але метою є забезпечення того, щоб бойові дії не відбувалися на території Естонії», – підкреслюється в документі.

Головною загрозою у стратегії прямо названо Росію з її невиліковним імперіалізмом. Але естонці дивляться ширше, вказуючи на вісь зла, що підтримує Кремль у війні проти України: Білорусь, КНДР, Іран і, що не менш важливо, Китай. Пекін у документі згадується як гравець, чий вплив у технологіях та економіці стає фактором ризику.

В умовах, коли стратегічні інтереси США можуть змінитися, Естонія закликає всю Європу перестати покладатися на «дядька Сема» і почати прискорено вкладати кошти у власні гармати та боєприпаси.

Цей документ фактично є визнанням того, що старий світовий порядок остаточно занепав. Естонія більше не вірить у паперові гарантії й готується до найгіршого сценарію, за якого єдиним способом врятувати свою країну є миттєвий і максимально болючий удар у відповідь по агресору.

Країна перетворюється на військовий табір, де кожен розуміє: якщо завтра почнеться війна, вона розпочнеться не під Таллінном, а в тих містах, звідки прийдуть окупанти.