Ковчег на колесах: як дідусь-переселенець рятувався від російських снарядів. ВІДЕО
Історія літнього українця на перевантаженій старій машині стала символом незламності перед обличчям війни. Чоловік, який втратив близьких і дім, зумів вивезти своє скромне господарство з самого пекла, зберігши при цьому віру в людей і Бога.
Микола, водій тих самих легендарних «Жигулів», які днями облетіли всі соцмережі Києва, нарешті знайшов притулок у селі Грушка на Кіровоградщині, повідомляє ТСН.
Його подорож через усю країну нагадувала сцену з сюрреалістичного фільму: забитий під зав'язку автомобіль, на даху якого тулилися два десятки курей, а у вікні гордо сиділа собака.
Чоловік забирав із напівзруйнованого села на Чернігівщині все, що накопичив за роки — від картоплі до пральної машини. Під Києвом його навіть супроводжував патруль поліції, а перехожі знімали цей «ковчег» на телефони. Патрульні та просто небайдужі люди допомогли дідусеві полагодити машину, щоб він зміг завершити свою подорож.
Для Миколи це вже друге вимушене переселення за останні сім років. У 2019 році він покинув рідний Харцизьк у Донецькій області, щоб доглядати за батьками в селі Камінь на Чернігівщині — всього за сім кілометрів від кордону з Росією. У 2022 році війна знову постукала в його двері: під час одного з російських обстрілів загинула його дружина, а саме село було фактично стерте з лиця землі. Він виїжджав останнім, коли залишатися там було вже неможливо. «Там не тільки наше одне село, там усі села спалені», — згадує він зі сльозами на очах.
Зараз Микола облаштовується у порожньому будинку родичів, який йому запропонували зайняти добрі сусіди. Незважаючи на пережитий жах і втрату коханої людини, чоловік намагається не падати духом і закликає до цього інших.
«У житті буває все, буває все. Терпи, тримайся. Не втрачай духу, не втрачай духу. Тримайся, чоловіче, все нормально. Треба жити, треба жити. Треба допомагати людям. Я все життя людям допомагав. Зате мене, може, там Бог і бачить. Допомагати треба там, на передньому плані. Треба допомагати їм, бо там у сто разів важче», — каже він.
Його телефон тепер не замовкає від дзвінків з усієї України, але сам Микола щиро дивується своїй популярності. Для нього він — звичайний українець, один із мільйонів, чиє життя перекреслила російська агресія. Чоловік упевнений, що його порятунок — це диво, і тепер його головне завдання — просто жити далі та підтримувати тих, хто зараз перебуває на передовій, адже їм, на його думку, у сто разів важче.