«Народ на межі»: у Бурятії депутат відкрито пригрозив владі народним гнівом
У російській владній вертикалі починають з’являтися тріщини: регіональні політики дедалі частіше виходять за межі встановленого Кремлем мовчання. Показовим інцидентом став виступ депутата Народного Хуралу Бурятії Баїра Циренова, який у своїй промові фактично висунув ультиматум чинній системі.
Політик наголосив на тотальній цензурі, яка позбавила громадян можливості легально висловлювати своє невдоволення, та звинуватив владу в подвійних стандартах. За його словами, поки пересічним громадянам забороняють збиратися, адміністративний ресурс використовується для організації помпезних прокремлівських акцій.
Цирен відкрито висловив обурення тим, як державна машина імітує народну підтримку на тлі реальних проблем.
«Ви забороняєте людям висловлювати свою думку. Однак для вас нормально влаштовувати свої «єдиноросівські» мітинги посеред центру міста й вигукувати гасла на славу «Єдиної Росії». Вам здається нормальним під час «СВО» зібрати державних службовців і влаштовувати мітинги, де людям розповідаєте, як добре вони живуть за вашого правління», — заявив він.
Депутат наголосив, що така політика веде до соціального вибуху, оскільки ігнорування основних прав громадян більше не може тривати.
У своїй промові депутат приділив особливу увагу питанню цифрової свободи та праву на мирний протест. Він зажадав повернути людям доступ до вільного спілкування в інтернеті та припинити розганяти мітинги.
«Дозвольте людям вільно спілкуватися в Інтернеті! Надайте людям право мирно збиратися на наших площах. Інакше люди самі візьмуть те, що їм належить за справедливістю», — попередив Циренов. Ці слова прозвучали як пряма погроза правлячій еліті, яка звикла до беззаперечного підпорядкування регіонів.
Окрім політичного тиску, політик торкнувся теми тотального розкрадання в державних структурах. Він охарактеризував нинішній рівень корупції як «зашкалюючий», а те, що відбувається в країні та республіці, назвав «божевільним беззаконням».
Виступ Циренова став яскравим свідченням того, що навіть усередині системних партій наростає втома від курсу центральної влади, яка воліє витрачати ресурси на пропагандистські заходи, поки населення перебуває на межі виживання.