Нові правила в ЄС: європейські столиці змінюють умови прийому українських біженців
Інститути Європейського Союзу скоригували підходи до формування подальшої політики щодо громадян України, які користуються міжнародною правовою підтримкою. У рамках обговорення продовження дії директиви про тимчасовий захист профільні відомства країн-членів ЄС виключили з порядку денного дискусійну ініціативу щодо поділу української території на умовно безпечні та небезпечні регіони.
Згідно з матеріалами Ради Європейського Союзу, як повідомляє Радіо Свобода, переважна більшість держав Співтовариства виступає за продовження дії загального механізму захисту. Ця позиція зумовлена збереженням базових ризиків безпеки на всій території України, а також прагненням європейських міграційних служб уникнути критичного зростання індивідуальних прохань про надання політичного притулку, що могло б паралізувати національні адміністративні системи.
На даному етапі програми підтримки охоплюють близько 4,33 мільйона українських громадян, більшість з яких проживає у Федеративній Республіці Німеччина, Республіці Польща та Чеській Республіці.
Проте в чинній редакції робочого документа Ради ЄС зафіксовано зміщення акценту європейських урядів на правовий статус окремих категорій мігрантів. Низка держав ініціювала розгляд обмежувальних заходів щодо чоловіків мобілізаційного віку, а також осіб, які незаконно перетнули державний кордон України.
Впровадження таких фільтрів зумовлене необхідністю синхронізації європейського законодавства з мобілізаційними процесами в Україні, проте експерти Ради ЄС уже попереджають про виникнення серйозних юридичних колізій, пов’язаних із порушенням фундаментального принципу недискримінації.
Попереднє узгодження основних напрямків майбутньої міграційної політики заплановано в рамках офіційної зустрічі міністрів внутрішніх справ країн Європейського Союзу. Остаточно узгоджене нормативне рішення щодо зміни або збереження чинних умов надання статусу тимчасового захисту буде ухвалено під час наступних самітів. Зміни в регламенті не тільки визначать правове становище мільйонів переміщених осіб, але й матимуть безпосередній вплив на баланс трудових ресурсів всередині держав-резидентів.