Дипломатичне відлуння Волині в Парижі: двоє політиків влаштували публічну суперечку через Україну, Польщу та орден Зеленського

Внутрішньополітичне протистояння у Франції стрімко набуває міжнародного характеру, перетворюючи складні дипломатичні вузли Східної Європи на інструмент для взаємних електоральних ударів. Питання зовнішньої політики та підтримки України остаточно стали лакмусовим папірцем для провідних французьких партій.

Лідер президентської сили «Відродження» Габріель Атталь та голова ультраправого Національного об’єднання Жордан Барделла вступили у жорстку публічну суперечку в соцмережі X, приводом для якої став гучний міжнародний скандал навколо позбавлення Володимира Зеленського найвищої польської нагороди.

Конфлікт спалахнув одразу після того, як Барделла провів офіційну зустріч із польським президентом Каролем Навроцьким, який буквально через кілька годин після цього оголосив про позбавлення українського лідера ордена Білого Орла через присвоєння підрозділу ЗСУ назви на честь Героїв УПА.

Атталь миттєво скористався нагодою, щоб прямо звинуватити ультраправих у тому, що вони грають на руку інтересам Кремля та підривають європейську єдність. «Це логічно для партії, яка ще у 2022 році виступала за військовий союз із Росією», — написав Атталь, натякаючи на позицію «Національного об’єднання».

Жордан Барделла не став мовчати й відповів вкрай агресивною контратакою, перевівши дискусію у площину болючих історичних оцінок Другої світової війни. Французький ультраправий політик спробував притиснути опонента до стіни незручними запитаннями щодо ставлення офіційного Парижа до вшанування українських націоналістів, яких Варшава звинувачує у Волинській різанині.

«Це абсурдна позиція, яка може зіпсувати відносини з Польщею — дружньою державою, яка цілком обґрунтовано обурена, а також з Ізраїлем, який уже висловив протест», — заявив він. Барделла також додав, що подібні заяви викликають занепокоєння, з огляду на політичні амбіції Атталя та його прагнення відігравати важливу роль у майбутньому Франції та Європи.

Цей обмін ударами чітко показує, як глибокі історичні рани між Києвом і Варшавою миттєво перетворюються на зброю у внутрішньофранцузькій політиці, де праві намагаються захистити свої позиції перед обличчям звинувачень у прихованих зв’язках із Москвою.