Без ілюзій, але з чітким планом: Сирський пояснив, як українська армія заганяє ворога в глухий кут
Українська армія на даному етапі не фіксує кардинального перелому в бойових діях, проте системно працює над тим, щоб довести ворога до критичної точки виснаження. Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський відверто визнав, що подальший перебіг протистояння залежатиме від технологічної переваги та руйнування логістики окупантів.
Говорити про капітуляцію чи раптовий обвал російського фронту поки що зарано, адже Сили оборони України ведуть прагматичну й виснажливу гру на випередження.
В інтерв’ю авторитетному виданню The Times Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський чітко дав зрозуміти, що українське командування не плекає ілюзій, а спирається на класичну військову теорію Карла фон Клаузевіца. Мета України — змусити агресора досягти так званої кульмінаційної точки, коли задіяні Кремлем ресурси та жива сила досягнуть свого піку, після чого неминуче розпочнеться процес стагнації та зупинки наступального потенціалу окупаційних військ.
«Я не можу прямо сказати, що війна наближається до переломного моменту. Ми сподіваємося, що настане момент, коли противник мобілізує всі свої сили, ресурси та можливості, після чого настане виснаження, а потім може відбутися перелом», — підкреслив Олександр Сирський.
На цьому тлі «Главком» виділив чотири ключові стратегічні завдання, які ЗСУ виконують саме зараз: утримання власних оборонних позицій, ліквідація особового складу ворога в таких масштабах, які Кремль не встигає компенсувати мобілізацією, руйнування логістичних ланцюгів за допомогою дронів та методичні удари по паливно-енергетичному комплексу РФ для підриву її військової економіки.
Водночас генерал попередив, що час для реалізації цієї стратегії не безмежний. Сучасне поле бою змінюється з калейдоскопічною швидкістю, і будь-який раптовий технологічний прорив з боку противника чи союзників може миттєво змінити правила гри. За словами Сирського, нинішня війна перетворилася на безперервне змагання не просто людських мас, а насамперед інженерної думки, де перемагає той, хто швидше створює засоби протидії новітньому озброєнню ворога.