Тиск на туристів і «медові пастки»: колишній розвідник США розповів, як Росія вербує агентів
Головне
- Колишній офіцер розвідки США Шон Вісвессер випустив книгу про сучасні методи роботи спецслужб Росії «Tradecraft, Tactics, and Dirty Tricks».
- Найвпливовішим підрозділом ФСБ автор називає контррозвідку - Третє управління.
- У 1990-х роках Росія почала вербувати за кордоном громадян із подвійним громадянством.
- Для підготовки «медових пасток» діяла спеціальна школа у Казані, де готували жінок-«ластівок».
- Автор пов'язує зростання загрози для Заходу з операціями Росії у Грузії, Криму та на Донбасі.
Колишній офіцер Центрального розвідувального управління (ЦРУ) США Шон Вісвессер написав книгу про сучасні методи роботи російської розвідки. За його висновком, засилати кадрових розвідників за кордон і утримувати довгострокових агентів стало значно складніше, тому спецслужби Росії дедалі частіше покладаються на одноразові й ненадійні джерела інформації. Автор, який протягом оперативної кар'єри спеціалізувався на Росії та колишньому СРСР, детально описав структуру Федеральної служби безпеки (ФСБ) і Головного розвідувального управління (ГРУ), а також способи вербування агентів. Про це повідомляє From-UA.org з посиланням на ERR News.
Хто найвпливовіший у структурі ФСБ?
У книзі «Tradecraft, Tactics, and Dirty Tricks: Russian Intelligence and Putin's Secret War» (2026) Вісвессер пише, що ФСБ - наступниця радянського КДБ - контролює значну частину сучасного російського суспільства. За його оцінкою, служба зберегла частину функцій зовнішньої розвідки, які раніше виконувала Служба зовнішньої розвідки (СЗР), особливо на території колишніх республік СРСР.
Найбільшим і найвпливовішим підрозділом ФСБ автор називає контррозвідку - так зване Третє управління. До системи російської розвідки він також відносить ГРУ - розвідувальне управління Генерального штабу, яке займається кібероперація ми та супутниковою розвідкою.
Корупція й кумівство залишаються хронічними проблемами ФСБ і силових структур Росії загалом, стверджує Вісвессер. Це впливає на кар'єрне просування співробітників і зміст їхніх звітів: підлеглі схильні повідомляти керівництву ту інформацію, яку від них хочуть почути.
Чому засилати нелегалів стало важче?
Технології суттєво ускладнили роботу так званих нелегалів - агентів, які діють за кордоном під чужою особистістю без офіційного зв'язку з посольствами чи консульствами. Перевірити біографію людини через соціальні мережі сьогодні може будь-хто, тому класична модель нелегальної розвідки, за словами автора, практично втратила сенс.
У 1990-х роках, коли громадяни Росії отримали ширші можливості виїжджати за кордон, зовнішня розвідка почала використовувати людей із подвійним громадянством, які проживали в інших країнах і не мали формальних зв'язків із російськими дипустановами. Головною слабкістю таких агентів Вісвессер називає брак професійної підготовки, через що їх частіше викривали.
Які методи вербування використовує Росія?
Серед чинних інструментів вербування автор називає тиск на іноземних туристів під час їхніх поїздок до Росії - людину можуть заманити в пастку, а потім запропонувати «вихід» в обмін на співпрацю. Іншим напрямом лишається компрометація дипломатів, зокрема через класичні «медові пастки» за участю осіб протилежної статі.
За даними автора, для підготовки таких операцій у Росії діяла спеціальна школа - State School No. 4 у Казані, де готували так званих «ластівок» - жінок-офіцерів, чиє завдання полягало в спокушанні іноземних об'єктів і зборі компрометувальних матеріалів. Окрему ставку російські спецслужби роблять на «корисних ідіотів» - людей, яких мотивують особисті амбіції, а не ідеологія чи гроші.
Зростання загрози для Заходу
На думку Вісвессера, розвідувальна діяльність Росії на Заході стала небезпечнішою: вона дедалі частіше спрямована на інфраструктуру та критично важливі служби, а також супроводжується поширенням дезінформації для дестабілізації суспільств. Автор нагадує про вплив російських операцій на громадську думку під час війни в Грузії 2008 року, у Криму та на Донбасі в 2014-му, а також про втручання у президентські вибори США 2016 року, головною метою якого було підірвати довіру до виборчої системи.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: