Торгівля українськими військовополоненими: розкрилася страшна схема харківського кримінального авторитета Володимира Манукяна
З початком повномасштабної війни "бізнес" на торгівлі українськими військовополоненими набрав нових обертів. Організатором найбільших схем з викупу бійців ЗСУ з російського полону виявився харківський бізнесмен і кримінальний авторитет Володимир Манукян на прізвисько "Мантус".
Нещодавно він очолив велике міжнародне ОЗУ, що діяло в РФ та Україні, зокрема й на окупованих територіях. Ця кримінальна мережа дісталася Манукяну у спадок від свого давнього партнера і соратника Армена Саркісяна ("Горлівського"), який загинув у Москві внаслідок вибуху в лютому цього року. До останнього часу "Мантус" посідав високе становище і фактично був правою рукою Саркісяна в усьому його кримінальному угрупованні, а воно контролювало чимало сфер.
Як раніше писали ЗМІ, крім вірменського батальйону "Арбат", засновником якого був Саркісян і який воював у складі російського ПВК "Редут", йому також були підконтрольні всі процеси перерозподілу і контролю бізнесу на окупованих територіях Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей, а після смерті власника ПВК "Вагнер" Євгена Пригожина він став відповідальним і за набір ув'язнених у російську армію. Практично від самого початку повномасштабної війни Саркісян отримав повний контроль також над усіма в'язницями та місцями утримання українських військовополонених. Саме це і дало змогу тандему Манукян-Саркісян налагодити торгівлю українськими військовополоненими.
Схема працювала доволі просто. Саркісян передавав Манукяну списки полонених українців, а той, своєю чергою, виходив на зв'язок із родичами солдатів. Родині розповідали про страшні тортури, які доводиться терпіти, про жахливі умови, в яких живуть хлопці, про поранення, хвороби та інші жахи, і пропонували вихід: викупити сина, брата або батька з полону. Суми таких "угод" були чималими - близько 30 тис. дол. за одну людину. І родичі, доведені до відчаю, часто платили такі кошти, продаючи свої авто, квартири або просто залазячи у великі борги.
Передача військовополоненого здійснювалася двома способами. Перший - на неофіційних контрольно-пропускних пунктах через "свої" військові підрозділи з обох сторін. Другий - військового обіцяли включити до списків обміну, щоправда, у цьому випадку все часто закінчувалося нічим, і жертва просто залишалася і без грошей, і без родича. Подробиці таких випадків неодноразово описували українські ЗМІ, зокрема, як ішлося, ділки представлялися працівниками правоохоронних і силових відомств, а також членами неурядових організацій.
Якщо ж родичі відмовлялися від умов, зверталися до правоохоронців або затримували передання фінансів, їм надсилалися фото та відео з тортурами і приниженнями їхніх полонених родичів.
Масштаби схеми, організованої Манукяном і Саркісяном, дійшли до такого рівня, що українські спецслужби були змушені публічно звернутися до родичів українських військовополонених із наполегливим проханням не передавати неперевіреним особам дані захисників, зокрема паспортні дані, посаду, звання, номер частини, останнє місце перебування, фото у військовій формі тощо. А також опублікували алгоритм дій на той випадок, коли їм пропонують викуп родича з полону.
Зрозуміло, що організувати й провертати схему без прикриття впливових друзів в Україні було б неможливо. Таким "дахом" для Володимира Манукяна став один із керівників департаменту "І" СБУ Андрій Носач, якого нещодавно ганебно звільнили з "контори" на тлі корупційного скандалу. "Мантус" налагодив контакт із Носачем ще в Харкові. Туди він переїхав 2014 року з Донбасу, щоб, як зазначали журналісти, за дорученням Саркісяна освоювати "нові" території. На той час Носач очолював місцевий главк СБУ, саме він познайомив Манукяна з тодішнім "губернатором" області Ігорем Райніним, а пізніше з його наступницею Юлією Світличною. Такі контакти дозволили угрупованню надалі ще більше закріпитися в місті. Представники ОЗУ Манукяна-Саркісяна швидко увійшли в якості топ-менеджерів у низку харківських ринків і торговельних центрів, а також в управління Південно-Західної залізниці, де швидко налагодили низку корупційних схем.
Торгівля полоненими - не єдина схема воєнного часу. Ще одним із ключових напрямків спільної діяльності Володимира Манукяна та Армена Саркісяна було рейдерство бізнесу на окупованих українських територіях.
За наводкою Саркісяна "Мантус" встановлював зв'язок з українськими бізнесменами, які вимушені були залишити захоплені території Луганської, Донецької, Запорізької та Херсонської областей, але в яких там залишилися ті чи інші бізнес-активи. Підприємцям Манукян пропонував "добровільно передати" доступ до таких активів і все необхідне для перереєстрації їх за окупаційним законодавством РФ. Далі такий бізнес часто йшов на металобрухт.
З початком повномасштабної війни Манукян перебуває в ОАЕ, але не полишає надії після закінчення бойових дій повернутися в Україну. Для цього він уже готує фінансову базу. У Дубаї організовано кілька офісів із відмивання доходів, які планується реінвестувати в розширення злочинного угруповання, що дісталося йому від Армена Саркісяна.