Олександр Юзько. 35 років успіху репродуктивної медицини в Україні
Це було нещодавно, це було давно
35 РОКІВ УСПІХУ РЕПРОДУКТИВНОЇ МЕДИЦИНИ В УКРАЇНІ
І це - визначна дата не тільки для медиків-ентузіастів, реформаторів, професіоналів, а й для сотень тисяч українських, та не тільки, родин. Тих, що отримали шанс на щастя, на створення міцних благополучних сімей. Для тих, хто дочекався на щирий дитячий сміх у домі, хто виборов у життя право на успіх, на радість, на Боже благословення...
І все завдяки власній наполегливості та високій професійній майстерності, унікальній відповідальності, розумінню і добрим серцям лікарів, котрі взялися допомогти.
Це все про репродуктивну медицину, таку витончену, таку людяну, таку важливу.
Сьогодні у представників цієї потужної галузі української медицини - поважний ювілей, а тому годилося б згадати історію її становлення, маленькі та великі перемоги і людей, котрі для багатьох стали хрещеними батьками та матерями. Бо нема більшого багатства у світі, ніж діти.
Одним з таких шанованих людей є Олександр ЮЗЬКО, доктор медичних наук, професор, президент Української асоціації репродуктивної медицини (УАРМ). З ним і розмовляємо у переддень професійного свята.
До речі, чернівецький Yuzko Medical Center торік відзначив свій особистий 30-річний ювілей, де колеги та представники влади вітали всю династію медиків Юзьків: Тамару Анатоліївну Юзько, дружину нашого співрозмовника, та його талановиту доньку - Вікторію, а з ними і весь колектив.
- Пане Олександре, питання традиційне, але дуже важливе: як все починалося?
- Знаєте, я стою перед вибором, і з одного боку хочу уникнути академічності та зайвої хронології у відповідях, але з іншого, не можу випустити важливе, а ще більше не згадати людей, колег, талановитих лікарів, котрі працювали поряд, вибудовуючи наш спільний успіх, нашу спільну історію. Це було б несправедливим.
Тому наберіться терпіння, я переконаний, розмова буде важливою.
Так ось, початком ери репродуктивної медицини людини вважається 25 липня 1978 року, коли в Англії народилася перша дитина після запліднення ін вітро, а в Україні - 19 березня 1991 року, коли в Харкові народилася перша в нашій країні дитина після запліднення ін вітро (ЗІВ, IVF, ЕКЗ) Катерина К..
Цьому успіху передувала напружена робота як окремих ентузіастів, так і цілих колективів. І ще раз хочу наголосити, для історії важливо, щоб всі учасники цієї архіважливої для нашої країни події були названі поіменно. Але так сталося, що піонерські центри біорепродукції і лабораторії, які починали цю справу, значно трансформувалися. Їх керівники і співробітники, від діяльності яких кінцевий результат часто залежав більше, ніж від самих керівників, стали засновниками нових успішних центрів, продовжили роботу та творили історію репродукції людини.
- І все ж, хто конкретно стояв у витоків?
- Репродукція людини колишнього Радянського Союзу та України пов’язана з іменем Григорія Миколайовича Петрова. Після закінчення у 1954 році Кримського медичного інституту він залишився в аспірантурі на кафедрі гістології та проводив дослідження на статевих клітинах тварин і по «штучному заплідненню» яйцеклітин в пробірці поза організмом матері (ЕКЗ). Підсумки цієї «революційної» на той час роботи були надані в 1959 році в його кандидатській дисертації на тему «Процес запліднення яйцеклітин деяких тварин та людини».
На жаль, цей великий епохальний історичний прорив в репродукції людини закінчився нічим! Позиція офіційної науки була безкомпромісною: такі дослідження радянському народу і партії не потрібні, тому його примусили закрити дані дослідження та займатися питаннями анатомії.
Становлення ж репродуктивної медицини нашої країни тісно пов’язані з людиною, яка розпочала в Україні цей вкрай важливий для всіх нас напрямок медицини ще в радянські часи. Це академік Валентин Іванович Грищенко.
В.Піняєв, Н.Чуб, В.Грищенко, Ф.Дахно
- Як це було? Як вдалося цьому фахівцеві запустити цей млин сподівань та щастя для багатьох?
- А було так. Ще у 1970-1980-ті впроваджується проєкт «Розробка і впровадження нових напрямків в гінекології», науковим керівником якого був академік В.І.Грищенко.
Одночасно були визначені відповідальні виконавці по темах:
- ІСЧ - інсемінація спермою чоловіка - Набіль Мохаріб;
- ІСД - інсемінація спермою донора - Ю.С.Паращук;
- Імунологія репродукції - Т.А.Роговська;
- Консультація шлюб та сім’я - В.О.Резніков;
- Лапароскопія, гістероскопія - О.М.Феськов;
- Кріоконсервація ооцитів - Л.І. Луцька;
- АКОТ - аллотрансплантація оваріальної тканини - В.А.Чадаєв;
- Кріотерапія в гінекології - О.О.Гришина;
- Вакуумрегуляція - В.А. Кропивко;
- ЗІВ - запліднення ін вітро - Ф.В.Дахно. У 1979 він проходить стажування в Данії впродовж 6 місяців в Центрі Reference Bank for Immunology of Reproduction.
Окрім того, активно впроваджувалась клітинна регенеративна терапія (ЕСК та фетальні клітини) - ІПКіК, кріобанк клітин та тканин.
Далі у 1974 році було проведено визначення анти-Zona Pellucida антитіл. А в 1977 році отримано дозвіл МОЗ СРСР на проведення ІСЧ (інсемінація спермою чоловіка) та ІСД (інсемінація спермою донора). А вже в 1978 Ю.С.Паращук доповів, що проблема ІСД в Україні вирішена.
- Якими були наступні кроки у становленні цього напрямку медицини?
- У 1980 році продовжується дослідження на ооцитах тварин і людини.
Далі у 1981 році в СРСР трьом містам (а саме, в Москві, Ленінграді, Харкові) дозволили впроваджувати запліднення ін вітро (ЗІВ).
У 1983 році в м. Харкові В.Грищенко організував першу в Україні лабораторію репродукції людини, у якій 30 листопада 1984 року вперше в Україні був запліднений ооцит в умовах in vitro та виявлено дроблення ембріону протягом двох діб.
Для підготовки та проведення запліднення ін вітро (ЗІВ) була визначена група під керівництвом Федора Власовича Дахна, до складу якої входили гінеколог-репродуктолог В.І.Піняєв, ембріолог-кріобіолог Н.Н.Чуб, сперматолог-кріобіолог М.Й.Крамар, медсестра-репродуктолог П.С.Пелипенко. У 1990 році робота увінчалась успіхом, і була отримана вагітність після екстракорпорального запліднення, в результаті якої 19 березня 1991 року народилася перша в Україні дитина після даної процедури Катя К..
- А хто конкретно причетний до її народження?
- Виконавцем цього складного багатогранного процесу став Федір Власович Дахно, керівник лабораторії репродукції людини Інституту проблем кріобіології Академії наук в Харкові.
Надалі науково-практичні шляхи В.І.Грищенка та Ф.В.Дахна розійшлися. Лабораторія репродукції людини в Харкові надалі була перейменована в Центр репродукції людини «Імплант», який успішно працює і сьогодні та носить почесне ім’я «Клініка репродуктивної медицини імені академіка В. І. Грищенка».
В Центрі репродукції людини «Імплант» проведена перша в Україні та країнах СНД програма сурогатного материнства. Жінка у віці 48 років виносила і народила дитину для своєї дочки, у якої не було анатомо-фізіологічних можливостей для виношування вагітності (була відсутня матка).
У серпні 2003 р. в Центрі «Імплант» народилась перша в Україні дитина після трансплантації в матку пацієнтки власних ембріонів, які перенесли кріоконсервування.
На жаль, Валентин Іванович Грищенко пішов з життя 3 січня 2011 року, але залишився в серцях щасливих батьків та їхніх дітей, у серцях своїх колег та учнів. Він навчив нас учитися кожен день, годину й мить, пам’ятаючи заради яких цілей ми працюємо й живемо, любити й цінити людей і щиро прагнути допомогти їм, зберігаючи традиції гуманізму, професіоналізму та колегіальності.
- Олександре Михайловичу, хотілося б знати і те, які вчені після нього стали лідерами у галузі репродукції?
- Десь, приблизно, в той же час Дахно Ф.В. відкриває у Києві в 1992 році свій власний медичний центр репродукції людини «Лабораторія Дахно». Це була перша клініка ДРТ в Києві, вже 26 лютого 1992 року народився перший киянин після ЗІВ, а в 1993 році - перша в Україні дитина після директної інтраперитонеальної інсемінації (ДІПІ).
Надалі у 1994 році заклад був зареєстрований як «Інститут репродуктивної медицини» (ІРМ) в м. Київ. Згадаємо важливі історичні успіхи.
Далі хронологія нашого спільного успіху така.
1992 рік - народження першого хлопчика після запліднення ін вітро;
1993 рік - народження першої дитини в Україні після директної інтраперитонеальної інсемінації;
1995 рік - на світ з’явилася дитина у жінки з видаленими яєчниками;
1997 рік - запроваджено принципово новий для України метод лікування безпліддя ІКСІ (ICSI), який тепер успішно використовується в більшості репродуктивних центрів нашої країни;
2003 рік - народження дитини після 6 місяців зберігання ембріонів у рідкому азоті при температурі - 196ºС, розморожування і переносу в матку матері;
2011 р. - народження дитини після повторної кріоконсервації ембріонів.
- Тобто у цей час розвиток напрямку штучного запліднення вийшов практично на бум?
- Я не назвав би це бумом, але перші успіхи окрилювали. Так, саме професор Дахно Ф.В. стояв біля джерел української прикладної репродуктивної медицини. Саме він організував першу Київську Школу репродуктологів у 1994 році.
Тут потрібно зупинитися і на історії об’єднань репродуктологів України. Так ось, все розпочалося створенням української асоціації репродуктологів у 1992 році під час проведення симпозіуму з міжнародною участю «Репродукція-92». Була утворена Асоціація репродуктологів України (АРУ), президентом якої був обраний Ф.В.Дахно. У 1999 році у зв’язку із змінами в законодавстві була проведена перереєстрація та змінено назву організації на «Об’єднання репродуктивної медицини» (ОРМ).
А вже далі, у жовтні 2005 року, у Львові на з’їзді акушерів-гінекологів України було прийнято рішення про створення Української асоціації репродуктивної медицини (УАРМ). Це була потреба часу, пов’язана з бурхливим розвитком репродуктивної медицини України. Асоціація об’єднала в своїх лавах більшість закладів охорони здоров’я України, які займались ДРТ, незалежно від форми власності.
- Якщо не помиляюся, президентом УАРМ тоді був обраний професор Юзько Олександр Михайлович?
- Це так, саме тоді я був обраний президентом УАРМ. Але сама ідея такої реорганізації належала двом людям: проф. Камінському В’ячеславу Володимировичу та доц. Зукіну Валерію Дмитровичу.
А вже в червні у 2006 році відбулась перша конференція, яку провела новостворена Українська асоціація репродуктивної медицини в Києві. Надалі вони стали щорічними з участю близько 10000 спеціалістів: лікарів, ембріологів, лаборантів, юристів, адміністраторів та інших медичних працівників. У травні 2025 року у Львові була проведена 20-та ювілейна конференція.
На зараз, станом на 2026 рік, УАРМ в своїх рядах об’єднує 56 закладів ДРТ України.
Знаковою подією в репродуктивній медицині України було і проведення у 2010 році конференції (кампуса) Європейської асоціації репродукції людини та ембріології. Вперше в Україні. А це вже визнання здобутків репродуктивної медицини України на європейському рівні.
- Якою була позиція держави щодо розвитку украй важливої, що ми розуміємо нині, репродуктології, котра зробила щасливими тисячі українських родин?
- Ставлення було різним, від недовіри, ревнощів, до визнання та підтримки. Але завоювати її ми мусіли важкою кропіткою роботою. Аж потім не забарилися нагороди.
Високою нагородою та визнанням репродуктивної медицини України стало присудження Державної премії України в галузі науки та техніки 2011 року за роботу «Допоміжні репродуктивні технології лікування безпліддя» д. мед. н., першому проректору Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика Вдовиченку Ю.П., д. мед. н., завідувачу кафедри Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л.Шупика Жук С.І., д. мед. н., професору Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л.Шупика Судомі І.О., к. мед. н., професору Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л.Шупика, директору Інституту репродуктивної медицини Дахну Ф.В., д. мед. н., професору, директору Київського міського центру репродуктивної та перинатальної медицини Камінському В.В..
- Десь у той час були відзначені й ви, наскільки я пам'ятаю?
- Так, Державну премію отримав і доктор медичних наук, професор, на той час завідувач кафедри акушерства і гінекології, проректор Буковинського державного медичного університету Олександр Юзько, ваш покірний слуга.
Але я більше хочу зараз згадати своїх колег, які теж отримали високу оцінку за свою роботу від держави.
Бо ще був відзначений доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри Харківського національного медичного університету Паращук Ю.С..
Високі відзнаки були також вручені д. мед. н., заступнику директора Інституту педіатрії, акушерства і гінекології Національної академії медичних наук України Татарчук Т.Ф., к. мед. н., доценту, директорові клініки репродуктивної медицини «Надія» Зукін В.Д., д. мед. н., народному депутату України, Голові Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров'я Бахтеєвій Т.Д.
- А коли про успіхи українських лікарів у повний голос почали говорити закордонні колеги?
- На щастя, наші потуги та праця були не марними, а прориви були помітними.
Тож невдовзі здобутки репродуктивної медицини України набули світового значення. Так, в Україні вперше 5 січня 2017 року народилася дитина після процедури пронуклеарного переносу - немовля з ДНК 3-х осіб («від трьох батьків») у 34-річної жінки, що страждала безпліддям протягом 15 років. Це вже стало бестселером.
Суть методу полягає в тому, що ядра пацієнтки та її чоловіка перенесли у донорську яйцеклітину, яка у свою чергу, була позбавлена ядра. В результаті цієї маніпуляції лікарі отримали «реконструйовану» яйцеклітину, кількість генів від «третього», яку отримала дитина, мала - всього 37 порівняно з 25-ма тисячами, отриманими від батьків. Наявність ДНК від трьох осіб підтвердили в лабораторіях України та Німеччини під час обстеження дитини у період вагітності матері.
Дану новітню інноваційну технологію, аналогів якої у світі на той час не існувало, розробили спеціалісти Клініки репродуктивної медицини «Надія» під керівництвом директора закладу, к. мед. н., доцента В.Д.Зукіна.
- Це попри панування у суспільстві упередженої думки, яку підігрівала церква, та недостатньої юридичної бази, що не дивно для пострадянського періоду.
- Все вірно. Тому одночасно з практичною роботою удосконалювалась правова база репродуктивної медицини України.
Віховим став Наказ МОЗ України № 489 від 10.12. 2001 «Про затвердження статистичної документації з питань допоміжних репродуктивних технологій», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25 грудня 2001 № 1068/6259.
А з ним і Наказ МОЗ України від 23 грудня 2008 року № 771 «Про затвердження Інструкції про порядок застосування допоміжних репродуктивних технологій», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 20 березня 2009 року за № 263/16279. Зараз він втратив чинність.
А потім настала черга наступних законодавчих актів. Мова йде про Наказ МОЗ України № 787 від 09.09.2013 «Про затвердження Порядку застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 2 жовтня 2013 № 1697/24229. Наказ МОЗ України № 232 від 02.04.2014 «Про затвердження Порядку контрольованої стимуляції яєчників при заплідненні «ін вітро» у жінок із безпліддям».
Украй необхідною вважаю Постанову Кабінету Міністрів України від 24 січня 2025 р. № 78 «Про затвердження Порядку здійснення забору, кріоконсервації та зберігання репродуктивних клітин військовослужбовців та інших осіб на випадок втрати репродуктивної функції під час виконання обов’язків із оборони держави, захисту Вітчизни та інших покладених на них обов’язків відповідно до законодавства».
Ну і важливою віхою історії успіху репродуктивної медицини України був наказ МОЗ України 29.11.2004 № 579 «Про затвердження Порядку направлення жінок для проведення першого курсу лікування безплідності методами допоміжних репродуктивних технологій за абсолютними показаннями за бюджетні кошти», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2005 р. за N 224/10504.
- Тобто нарешті держава реально пішла назустріч?
- Це стало дуже знаковим. Безоплатне проведення першого курсу лікування безплідності методами ДРТ за бюджетні кошти в 2004-2024 рр. здійснювали три медичні заклади в Україні: КРТ УДІР НУОЗ України ім. П. Л. Шупика (м. Київ), ДЗ «Прикарпатський центр репродукції людини» МОЗ України (м. Івано-Франківськ), ДЗ «Український медичний центр акушерства, гінекології та репродуктології МОЗ України» (м. Харків).
- А коли почалося реальне фінансування української репродуктивної медицини?
- Це вже ближче до нинішнього періоду.
Враховуючи поточну ситуацію в Україні, та для того, щоб збільшити шанси українців на омріяне батьківство, Кабінет Міністрів України розпочав активно фінансувати програми лікування безпліддя за рахунок бюджетних коштів.
У 2024 році до Програми медичних гарантій Національної служби здоровʼя України (НСЗУ) додано новий пакет - «Лікування безпліддя за допомогою допоміжних репродуктивних технологій (запліднення іn vitro)». Державна програма забезпечує безоплатне лікування безпліддя за допомогою допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ) - екстракорпорального запліднення (ЕКЗ), а сама технологія стала доступнішою для багатьох родин.
У квітні 2024 року була отримана перша вагітність в Програмі медичних гарантій НСЗУ за пакетом «Лікування безпліддя за допомогою допоміжних репродуктивних технологій (запліднення іn vitro)» в КЗОЗ «Медичний центр лікування безпліддя» (м. Чернівці), лікар Юзько Вікторія. Вагітність пройшла фізіологічно без ускладнень, а 17 січня 2025 року народився здоровий, доношений до строку пологів хлопчик (2890 грамів, 52 см зростом). А перша двійня в Програмі медичних гарантій НСЗУ народилася 16 січня 2025 року у Львівському перинатальному центрі. Хлопчик Матвій і дівчинка Юстина з'явилися на світ передчасно.
- Фінансування мало би забезпечити масовість, адже з проблемою безпліддя стикається дуже багато родин в Україні.
- Так і є. За даними МОЗ, від початку 2025 року послугу лікування безпліддя отримали вже 6 тисяч 924 українки. Для порівняння: за весь 2024 рік таких жінок було трохи менше двох тисяч.
А станом на 26.03.2026 року договір з НСЗУ про медичне обслуговування населення за ПМГ «Лікування безпліддя за допомогою допоміжних репродуктивних технологій (запліднення іn vitro)» уклали 46 закладів охорони здоров’я. Це державні, комунальні та приватні клініки у 14 областях України та місті Києві.
- Це добре, бо війна, яка триває вже понад 4 роки, різко загострила проблему демографії. Ми несемо колосальні втрати, і прикро, що гине наш генофонд.
- На жаль, це так, тому особливої уваги заслуговує можливість для військовослужбовців та інших категорій осіб (згідно з постановою КМУ від 11.02.2025 р. №156), які виконують обов’язки з оборони України, у межах Програми медичних гарантій отримати безоплатні послуги. Найперше, із забору, кріоконсервації та зберігання репродуктивних клітин. Це дає шанс зберегти репродуктивний потенціал на випадок смерті воїна під час виконання бойових завдань чи внаслідок отриманих травм. Всі заклади ДРТ України активно включились в роботу, адже дати шанс їхнім родинам, навіть у цьому важкому випадку, ще мати дітей від батька-героя - неоціненно.
- І це ще й безкоштовна підтримка.
- Не буде помилкою стверджувати, що спільним для всіх центрів ДРТ є «елітність» - і в сенсі використання високих технологій, і у відношенні до кваліфікації співробітників, і в надзвичайно важливому на сьогодні комерційному аспекті. Так сталося, що крім стоматології, мало яка сфера медицини на цей час в господарському відношенні настільки ж самостійна, незалежна від бюджетного фінансування, як сфера лікування безпліддя.
Звичайно, це викликає певні напруження по високій відповідальності, проте дає більшу свободу в виборі методів лікування та послуговує могутнім стимулом для подальшого росту. Практично всі центри репродукції України сповідують принцип: «Зупинився - значить відстав».
Але ж постійно ведеться удосконалення технологій, поновлення парку високо специфічних приладів, обладнання, лабораторного оснащення, підготовка і удосконалення кваліфікації персоналу. Проте ці обставини, на жаль, викликають інколи нездорові ревнощі з використанням непорядних прийомів з боку конкурентів. Задля їхнього особистого виживання. Та хочеться вірити, що це тимчасове явище швидко відійде в історію.
- Те, що ви розповідаєте, й насправді є цілою епохою. Без зайвої скромності - епохою успіху.
- Так, без жодного сумніву ми маємо 35 років успіху репродуктивної медицини України.
У той же час давайте проаналізуємо, наскільки репродуктивна медицина України відповідає європейським критеріям «Ідеальної країни в допоміжних репродуктивних технологіях (ДРТ) при лікуванні безпліддя», що визначив European Atlas of Fertility Treatment Policies 2024?
Тому пропоную розглянути почергово всі дев’ять критеріїв з погляду поточної на 2026 рік ситуації в Україні. Це слід знати не лише фахівцям.
Критерій 1. Законодавство: Спеціальні закони про ДРТ для стабільного доступу.
Згідно European Atlas of Fertility Treatment Policies 2024 з 49 країн Європи спеціальний закон про ДРТ мають 42 країни (85,7%).
У правовому регулюванні ДРТ можна виділити три рівні: перший - на міжнародному рівні (в основному медичний аспект ДРТ); другий - законодавство держав (як правило, законодавство про охорону здоров’я та сімейне законодавство); третій - договірне регулювання (цивільно-правові договори про процедури або послуги ДРТ). В Україні ДРТ прописані в Законі України «Основи законодавства України про охорону Здоров’я», 1992 року, Стаття 48, в Сімейному кодексі 2002 року та Цивільному кодексі 2003 року, Законі України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», 2012 року. Це цілком забезпечувало роботу галузі репродуктивної медицини нашої країни.
У той же час, всім зрозуміло, що на порядку денному розробка окремого закону про ДРТ, але такого, що не погіршить роботу галузі. Потрібна регуляція, як в Євросоюзі, а не «зарегульованість та заборони», як в запропонованих законопроєктах до цього часу.
Критерій 2. Управління даними: Національні реєстри процедур ДРТ та для донорів.
Згідно European Atlas of Fertility Treatment Policies 2024 в Європі з 49 країн 32 (73,5%) ведуть національні реєстри процедур ДРТ, а менше половини, 22 (44,9%) країни, ведуть реєстри донорів.
Наша галузь добре працює, проте, якщо ми рухаємось в Європу, потрібно запроваджувати Національні реєстри в нашій галузі. Питання непросте, але воно потребує обговорення та вирішення на професійній основі, зокрема законодавчого врегулювання.
Кількість закладів ДРТ зростає. Лікувально-профілактичні заклади, що займаються лікуванням безпліддя методами ДРТ, повинні щорічно здавати обов’язкові звіти (форму галузевої статистичної звітності N 41-здоров «Звіт про допоміжні репродуктивні технології») в Центр статистики. Заклади ДРТ, які є членами УАРМ, їх здають. А інші? Ніхто не знає їх точної кількості та що вони роблять, їх професійну здатність та інше.
Не секрет, що деякі заклади ДРТ жодного разу не подавали обов’язкових звітів про ДРТ, які вони проводили. Десятками років! З 2017 року не мудро, на мою думку, відмінили реєстрацію та звіт по безпліддю в країні. Ситуація сумна.
Тому ми залишаємо за УАРМ право проявити ініціативу та попрацювати в цьому напрямку.
Критерій 3. Інклюзивний доступ: лікування та донорські послуги доступні всім, хто їх потребує.
І тут у нас все добре: 1) надаємо послуги IVF/ICSI з власними гаметами для гетеропар (100% європейських країн дозволяють); 2) з донорською спермою (ДС) для гетеропар (91,8% європейських країн дозволяють); 3) ДС для самотніх жінок (75,5% європейських країн дозволяють). У нас не дозволено ДС для жіночих пар, в той же час 42,9% європейських країн дозволяють.
У нас дозволено донорська яйцеклітина (ДЯ) для гетеропар (83,7% європейських країн дозволяють) та самотніх жінок (63,3% європейських країн дозволяють), в той же час у нас не дозволена ДЯ для жіночих пар (32,7% європейських країн дозволяють) та чоловічих пар (12,2% країн Європи дозволяють).
Критерій 4. Генетичне тестування: доступ до генетичного тестування ембріонів.
Констатуємо, в Україні воно дозволене, фінансується державою в пакеті медичних гарантій лікування безпліддя ДРТ через НСЗУ. Тобто критерій зараховується, але кошти, які виділяються на дану процедуру, вкрай мізерні. Це суттєво обмежує застосування генетичного тестування.
Критерій 5. Прозорість: неанонімне пожертвування з розкриттям особистості донора дітям.
Згідно діючого наказу МОЗ № 787 «… донорами ооцитів можуть бути: родички або знайомі жінки (не анонімні донори); анонімні добровільні донори; пацієнтки програм ДРТ, які за поінформованою письмовою добровільною згодою надають реципієнту частину своїх ооцитів».
Донація ембріонів: «Донорами ембріонів можуть бути добровольці або пацієнти програми ЗІВ, у яких після завершення формування повної сім’ї (народження дитини) залишаються у кріобанку невикористані кріоконсервовані ембріони.
… за письмовою згодою пацієнтів-донорів або донорів-добровольців ці ембріони можуть бути використані для донаціі безплідній подружній парі - реципієнту, а також жінкам-реципієнтам, які не знаходяться у шлюбі».
- Навіть так?
- І це чудово прописано. Зауважте, у нас не регламентовано, що «дитина має право знати донора». В той же час, підкреслюю, в 26,5% країн Європи донорство тільки не анонімне, в 42,9% - виключно анонімне, в 24,5% - змішане.
Але для нашої країни украй необхідне обговорення питання «розкриття донора» з суспільством та юристами. Тобто даний критерій «ідеалу» поки що вписується у законодавчу базу тільки наполовину!
З п’яти критеріїв «Ідеальної країни ДРТ в Європі» Україна вже присутня в 3-у, 4-у та в 5-у критеріях, але неповністю у кожному.
Критерій 6. Фінансування: повне фінансування лікування 4-х циклів внутрішньоматковою інсемінацією (ВМІ) та 6-ти циклів екстракорпорального запліднення/інтрацитоплазматичноі інʼєкції спермія в яйцеклітину (IVF/ICSI) по всій країні.
На жаль, в даному критерії Україна суттєво відстає, він не прописаний в такому обсязі в нашій країні, зовсім не фінансується ВМІ, а 2 цикли IVF/ICSI в Україні фінансуються на мізерну суму.
- А як же це відбувається у Європі?
- Дуже просто, фінансують так: 46,9% країн - до 4-х циклів ВМІ, 16,3% - повністю 6 і більше циклів IVF/ICSI, а 14,3% - частково.
Тобто до «ідеалу» в ДРТ у даному критерії Україні потрібно ще підтягнутись. Але продовжимо перераховувати критерії.
Отже, Критерій 7. Послуги підтримки: фінансова психологічна підтримка як частина лікування безпліддя.
У Європі тільки 20,4% країн в даному критерії. Констатуємо, в Україні така підтримка не запроваджена на рівні держави!
Критерій 8. Консультації: розробники політики ДРТ консультуються з асоціаціями пацієнтів щодо законодавчих змін.
У Європі таких країн 38,8%. В Україні такої практики нема апріорі.
Критерій 9. Освіта: державні програми навчання з питань безпліддя.
Тільки 4 країни Європи (8,2%) мають такі програми: Ірландія, Німеччина, Латвія та Велика Британія. В Україні їх теж немає. Тобто критерії 7, 8 та 9 нам не зараховуються.
Отож, репродуктивна медицина України за 35 років зробила дуже багато, але до критеріїв «Ідеальної країни в ДРТ» в Європі нам ще потрібно всім добре попрацювати.
- Але навіть за таких умов нас визначають серед кращих репродуктологів на континенті.
- Так, і слід відмітити, що результативність роботи медичних закладів ДРТ України насправді досить висока.
Так у 2022 році, згідно даних звітів Європейського товариства репродукції людини та ембріології (ESHRE) за показниками основного методичного запліднення (внутрішньоцитоплазматична ін'єкція сперматозоїда, ICSI), Україна визнана однією з кращих в Європі.
За період з 1999 р. по 2024 р., тобто за 25 років, з використанням даних технологій в Україні було проведено 406785 циклів ДРТ та народилась з використанням даних технологій 131471 дитина. Ефективність склала 32,32%, що є досить високою. Слід врахувати, що за даним видом медичної допомоги в нашу країну звертається велика кількість громадян з багатьох країн світу, оскільки даний вид технології у нас високоефективний, якісний та головне - доступний для всіх.
- Тобто можна говорити про вже виключно українську стратегію розвитку репродуктивної медицини?
- Саме так. До слова, ГО «Об’єднання «Українська асоціація репродуктивної медицини» якраз розробила Концепцію розвитку репродуктивної медицини України на 2026-2030 роки у відповідності до Стратегії розвитку системи охорони здоров'я України на період до 2030 року, схваленої Кабінетом Міністрів України 17 січня 2025 року (розпорядження № 34-р), на виконання її оперативної цілі.
Зокрема в частині «впровадження комплексних заходів з підтримки материнства та дитинства, спрямованих на збільшення народжуваності, завдяки розвитку та підтримки репродуктивних технологій». Документ відповідає принципам людиноцентричності, доказовості та ефективності, закладеним у Стратегії МОЗ, і спрямований на наповнення конкретним галузевим змістом її стратегічних цілей.
- Яка реакція влади на такі потужні плани медиків?
- Якраз саме тому за це потрібно боротися, і ми щиро переконані, що підтримка розгляду даного питання, а саме інформаційна підтримка, ініціювання зустрічей, залучення фондів, допоможе зрушити багато питань розвитку репродуктивної медицини нашої країни з місця та значно покращити демографічну ситуацію.
Як ми вже зазначили, на превеликий жаль, Україна перебуває в умовах критичної демографічної кризи.
Сумарний коефіцієнт народжуваності знизився до рівня 0,7-0,9, що є одним із найнижчих показників у світі. Збройна агресія російської федерації, внутрішня міграція та інші негативні чинники призвели до безпрецедентного скорочення населення. У цьому контексті репродуктивна медицина набуває значення не лише клінічного, а й стратегічного - як інструмент збереження людського потенціалу країни.
Але на відміну від більшості напрямів демографічної політики, саме допоміжні репродуктивні технології здатні продемонструвати вимірюваний результат у найкоротшій перспективі: від початку лікування до народження дитини - 9-12 місяців.
Це робить галузь репродуктивної медицини найшвидшим та найбільш прогнозованим інструментом підвищення народжуваності в арсеналі державної політики. А 35-річний успіх репродуктивної медицини України підтверджує наші можливості.
- Дякую за дуже змістовну, як на мене, розмову. Переконаний, що хронологічні та суто наукові вкраплення є абсолютно доречними і будуть сприйняті широким загалом. Справа то ж архіважлива.
Скажу без зайвої скромності, ваша робота - це справжній Божий промисел.
Важливо! Матеріал підготовлений на підставі актуальних наукових та медичних досліджень та має виключно інформаційний характер. Ця інформація не може бути підставою для встановлення діагнозу чи лікування. Якщо у вас проблеми зі здоров'ям, для встановлення діагнозу обов'язково зверніться до лікаря.