Борис Кушнірук. Що буде с тими хто не платить за комуналку?
В Україні триває стрімке накопичення боргів населення за житлово-комунальні послуги. За даними Єдиного реєстру боржників, станом на середину вересня 2025 року було відкрито рекордні 788,5 тисячі виконавчих проваджень, що на 13% більше, ніж у липні 2024 року. Загальна сума заборгованості, за інформацією Держстату, вже перевищила 106,6 млрд грн (станом на другий квартал 2025 року), причому найбільша частка припадає саме на послуги теплопостачання та гарячої води. Ситуація ускладнюється тим, що з початку 2024 року в Україні для більшості територій (окрім зон бойових дій та окупованих територій) було скасовано мораторій на відключення послуг та нарахування пені.
Інтернет-видання From-UA попросило прокоментувати дану інформацію експерта-аналітика, економіста Бориса Кушнірука:
— Переважно борги виросли не за електроенергію, а за опалення. За електрику, як правило, ситуація контрольована: якщо борг зростає, компанії мають можливість приїхати й відключити споживача, тому заборгованість там не досягає критичних розмірів.
З опаленням ситуація зовсім інша. Багато людей виїхали з України, квартири залишилися порожніми. У таких випадках боргів за електроенергію немає, тому що стоїть лічильник, який фіксує відсутність споживання. Але за тепло і комунальні послуги нарахування все одно тривають, навіть якщо людина фізично не проживає у квартирі. У результаті борг накопичується, хоча фактичного споживання немає.
Тому якщо більша частина боргу пов’язана саме з такою категорією людей, то зробити з цим нічого неможливо. Поки люди не повернуться в Україну, платити просто нікому. У такій ситуації, безперечно, у комунальних структур має бути чітке розуміння, чи є споживач на місці. Якщо його немає, то це потрібно врегулювати на законодавчому рівні: борг не списується, але може індексуватися на відсоток інфляції й залишатися за власником житла.
Можливо, держава через Національний банк або комерційні банки має надавати підприємствам теплоенерго рефінансування, щоб вони могли продовжити свою діяльність і не зупинили роботу через касовий розрив. Але я наголошую — доки людей немає, нічого з цим зробити неможливо. І таких помешкань чимало, це справді велика проблема.
Крім того, є ще одна системна проблема, про яку я неодноразово говорив. Вона існує вже десятиліттями, а особливо загострилася після того, як у 2016 році Україна перейшла на систему оплати опалення «зима-літо». До цього діяла інша схема — коли річна сума платежу за тепло розподілялася рівномірно на всі дванадцять місяців. Тоді щомісячні платежі були меншими, ніж тепер, коли весь обсяг оплати концентрується лише у зимові місяці.
Я неодноразово виступав на телебаченні й пояснював, що потрібно повернутися до тієї системи, причому не лише щодо тепла, а й для всіх видів комунальних послуг. Необхідно перейти на систему абонплати, коли розмір платежу визначається один раз на рік. Людина споживає електрику, воду, тепло, газ — і для кожного ресурсу розраховується середній обсяг споживання. На підставі цього визначається середньомісячна сума, яку споживач сплачує протягом року.
Після завершення року, наприклад у червні, потрібно провести централізовану перевірку показників усіх лічильників — тепла, води, газу, електроенергії. Дуже важливо, щоб це робила не безліч різних контор, а одна уповноважена структура, яка знімає показники й вносить їх у єдину базу даних. Якщо за підсумками року виявиться, що людина спожила більше, ніж оплачувала за абонплатою, то їй дораховується різниця. Якщо ж споживання було меншим — тоді протягом наступних трьох місяців абоненту зменшують розмір щомісячних платежів.
Такий річний перерахунок робиться за фактичним споживанням і з урахуванням того, чи змінилася ціна на ресурс. Якщо ціна залишилася сталою, то просто робиться коригування за обсягом. Якщо споживання зросло — абонплата збільшується, якщо зменшилося — знижується. Для того, щоб уникнути різких коливань, можна брати середні дані за останні три роки.
Цей підхід має очевидні переваги. По-перше, він забезпечує рівномірне навантаження на сімейний бюджет протягом року — люди знають, яку суму сплачуватимуть щомісяця. Вони не стикаються з непередбачуваними платіжними піками. По-друге, така система дозволяє державі чітко розуміти, який рівень доходів має домогосподарство і кому справді потрібна субсидія. При цьому сума субсидій у грошовій формі буде меншою, адже немає сезонних стрибків платежів.
Я навіть свого часу показував це математично: у разі рівномірної абонплати держава реально економить, бо потреба у компенсаціях зменшується. Коли немає пікових платежів, не виникає різкого розриву між доходами сімей та їхніми витратами на комунальні послуги. Тож така система дала б можливість спокійно й передбачувано оплачувати рахунки, а рівень заборгованості суттєво скоротився б.
Домогосподарства знали б, що у них щомісячна стала плата. Дехто навіть міг би подати заяву, щоб ця сума автоматично знімалася з банківського рахунку, бо вона не змінюється протягом року. Це те, що потрібно було б зробити, і це суттєво зменшило б борги, а також дозволило б державі платити менше за субсидії.
Я наголошую: я про це писав безліч разів, але, на жаль, віз і нині там — ніхто нічого не робить.
— Як ви думаєте, чи будуть підвищуватися ціни на опалення?
— Ні, до закінчення опалювального сезону ніхто цього не робитиме. Щодо наступного опалювального сезону, то може йтися про можливе підвищення цін на електроенергію та опалення. Таке цілком можливо, але під час самого опалювального сезону у нас цього, як правило, не роблять.