Олексій Голобуцький. Вмирайте за країну, поки ми крадемо: як корупція вбиває мотивацію суспільства

Масштабний корупційний скандал, що розгортається навколо ДП «НАЕК «Енергоатом», став однією з найгучніших новин останніх днів. Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) та Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) повідомили про викриття високопоставленої злочинної організації в енергетичній сфері, яка систематично отримувала «відкати» від контрактів на будівництво захисних споруд та інші роботи. За даними правоохоронців, йшлося про суми, що сягали 10-15% від вартості угод. Ця справа, відома як операція «Мідас», вже призвела до низки обшуків, зокрема, за неофіційною інформацією, у приміщеннях, пов'язаних із високопоставленими особами та екснардепами. На тлі військового стану та потреби в посиленні енергетичної безпеки, ця ситуація викликала бурхливу реакцію в суспільстві та політикумі, ставлячи під сумнів ефективність державного управління.

Інтернет-видання From-UA попросило прокоментувати цю інформацію політолога, заступника директора Агентства моделювання ситуацій Олексія Голобуцького і поцікавилося, чи будуть ці корупційні скандали в «Енергоатомі» розслідувані до кінця, і що далі робити з цією ситуацією, бо цим питанням задається все суспільство:

— Щодо всього суспільства я не можу говорити. Народ стомився, війна триває, всі ці скандали, це не перший подібний випадок в історії України. Я в якісь серйозні проблеми для влади не вірю. Спроби, звичайно, будуть. Я не знаю, правда це чи неправда — це робота САП, НАБУ та інших органів. Поки що НАБУ і САП відрізнялися тільки тим, що безліч справ вони не змогли довести до логічного кінця, до посадки. Якщо їм це вдасться, це буде чудовий кейс для їхньої діяльності.

Питання полягає в тому, як діє влада. Влада починає протидіяти цьому, використовуючи свої механізми. Поки я не бачу жодних підстав, щоб справа дійшла до логічного завершення. Були ж попередження, це не з’явилось вчора. Про плівки ми знаємо вже дуже давно. Зараз влада знаходиться в умовах, коли вона не може нічого зробити. І я здогадуюсь, чому — наші західні партнери не дають можливості діяти. У цьому контексті треба дивитися на подальший розвиток: чи потрібно західним партнерам розкручувати цю справу “аж до кінця”. А цього я не знаю. Але зрозуміло, що зараз опозиція та всі, хто незадоволений Зеленським — їх безліч, — вони будуть намагатися використати ситуацію.

— Вже є заяви про повну відставку уряду.

— Ідея уряду національної єдності, в принципі, абсолютно логічна. Я цей аргумент чув раніше, а буквально вчора почув: “я би пішов служити, але все розкрадається, одні крадії” і таке інше. Ситуація саме в психологічному плані: держава вимагає від людей вмирати за неї, грубо кажучи, а сама займається такими справами. Це неможливо терпіти далі.

Знову ж таки, я песимістично налаштований щодо того, що ця справа дійде до кінця. Занадто багато інтересів. Хочеться вірити в очищення, але якщо воно дійде до кінця, ще невідомо, чи стане Україні від цього краще. Моя думка протирічна: розумію, що з корупцією треба боротися нещадно, але чим це все закінчиться? Повною деградацією державного управління? 3,5 роки цієї жахливої корупції, неефективності, і все одно ми чинемо спротив агресії. Плюс величезна демотивація.

Звичайно, це буде подарунок для наших ворогів, ще один доказ того, що Україна — failed state, навіщо ви даєте гроші. Проблема не вирішиться: ну, Міндича посадять. Мається на увазі, дискредитують всю державну систему, але на цьому крадівництво та корупція не закінчаться. Тут потрібна політична воля всього політичного класу — не красти. У нас це абсолютна норма: навіщо займатися політикою, йти до влади, якщо не для того, щоб стати дуже багатою людиною?

— Чим загрожує владі ця ситуація з Міндичем?

— Я тільки що намагався відповісти. Виборів немає, ніяких протестів неможливо, я собі цього зараз не уявляю. Боюся, що на фоні блекаутів людям зараз не до цього. До того ж є певне звикання до теми, а політична опозиція не в такій силі, щоб це все роздмухати.

Тому проблеми для влади можливі насамперед з боку західних партнерів. А я боюся, що ці партнери можуть використати слабкість нашої влади (а це, звичайно, слабкість) для того, щоб вибити з нас те, що не могли вибити кілька місяців тому, наприклад, погодитися на умови Росії.