Олексій Голобуцький. Корупцію українці можуть пробачити, а втрату територій — точно ні!
Новий огляд безпекової стратегії США, оприлюднений цього тижня, — перша масштабна декларація зовнішньої політики адміністрації Дональд Трамп після його повернення до влади. У ньому США прямо заявляють, що хочуть «припинити реальність постійного розширення» НАТО — і закликають європейських союзників взяти на себе більшу участь у власній обороні. Паралельно з цим — тривають суперечки навколо заморожених активів РФ: США нібито лобіюють, щоб вони не були використані Європою на відновлення чи підтримку України, наголошуючи, що ці кошти потрібні для мирного процесу з Москвою.
Це створює серйозну напругу: з одного боку — нова американська стратегія, яка може підштовхнути до переосмислення ролі НАТО і трансатлантичних гарантій; з іншого — ризик, що рішення про фінансування та підтримку України залежатиме від політичних компромісів США й ЄС.
Інтернет-видання From-UA попросило прокоментувати цю інформацію політолога, заступника директора Агентства моделювання ситуацій, Олексія Голобуцкого, ми спитали його як це може вплинути на війну в Україні:
– На нас зі всіх боків зараз тиснуть. Американці хочуть, щоб ми погодилися на ті умови, які висуває Росія. Суть питання зводиться до територій у Донецькій області — усе інше, на їхню думку, можна вирішувати і про щось домовлятися. І от зараз на нас тиснуть різними шляхами.
Розширення НАТО не залежить лише від Америки. Але якщо США робитимуть такі заяви щодо безпеки Європи, то для самої Європи може постати логічне питання: або залишатися в НАТО з Америкою, або створювати власний оборонний союз, якщо США збираються думати насамперед про власну безпеку.
Щодо грошей — звичайно, американці хочуть ще одну «замануху» для Путіна. Яка логіка? Якщо зараз європейці розморозять російські активи, то мінімум пів року — рік Україна матиме фінансовий ресурс воювати. А це не входить у концепцію миру, яку просувають США. Тому вони так і говорять. Але технічно все залежить від Європи, конкретно від Бельгії, і це питання, думаю, все ж таки вирішуватимуть самі європейці.
– Путін заявив, що території Донбасу та Новоросії перейдуть під контроль Росії будь-яким шляхом: або військовим, або якщо українські війська покинуть ці території. Що це означає — війна далі?
– Це означає, що Путін так само хоче «миру», але миру виключно на своїх умовах. Тобто він прагне припинення війни шляхом примусу України прийняти його вимоги. Він уже два місяці повторює, що нібито захопив Покровськ, хоча це не відповідає дійсності. Я вже не кажу про його «розміри» захоплених територій — але сам факт: і Куп’янськ, і Покровськ перебувають під частковим контролем України, а не є «звільненими», як він каже. Проте він два місяці твердить одне й те саме.
Учора з'явилася чергова заява, що вони збираються рухатися далі — на Чернігівщину і Сумщину. Зараз відбувається потужний інформаційний тиск, і він спрямований не на владу, а на громадян. Людей спеціально залякують: вони читають ці телеграм-канали, панікують, впадають у розпач і починають кричати, що «все пропало». Росіяни розраховують на те, що українці — це люди, які з будь-якої причини виходять проводити Майдан, зносять владу і так далі. Вони сподіваються, що зараз вийде мільйон українців і скаже: та плюньте ви на цей Донбас, на Донецьку область, давайте домовлятися, бо інакше все пропало. Але ми ж розуміємо, що цього не станеться, принаймні найближчим часом.
У Росії, до того ж, викривлене уявлення про Україну, яке формується через наших колишніх громадян на кшталт Медведчука та інших. Ми побачили це у 2022 році: їхня розвідка неправильно оцінює ситуацію. У тому, що Путін зараз заявляє, немає нічого нового. Хіба що новим є те, що його «програма» стала набагато скромнішою: за три роки «денацифікація», «демілітаризація», «вся Україна» скоротилися до 20% Донецької області, які ще не окуповані. Уже не йдеться про 250 тисяч українського війська, а про «600–800 тисяч», які він сам вигадує. Є також дрібні деталі щодо визнання територій.
Навіть Путін розуміє, що Україна ніколи не визнає ні Крим, ні інші окуповані території російськими. Європа цього також ніколи не зробить. Це теоретично можуть зробити США в односторонньому порядку, але навіть якщо адміністрація Трампа ухвалить таке рішення, його одразу переглянуть, щойно Трамп перестане бути президентом. Тобто тут ідеться лише про символізм.
Путін вважає, що якщо американці змусять Україну відмовитися від частини Донецької області, то для нього це виглядатиме як повна перемога. Хоча насправді це не є повною перемогою, але для російської пропаганди це буде саме так. І навпаки: в Україні це буде подаватися як повна поразка, що також не відповідає дійсності. Передача територій — і хоч би там мені що не загрожувало за такі слова — це не стратегічна поразка, можливо, тактична, але стратегічною вона точно не є. Однак вона має символічне значення. І саме на це робить ставку Путін. Так само це розуміє і наша влада, і соціологія підтверджує, що корупцію українці можуть пробачити, а втрату територій — точно ні.