Гераскевич розкрив свою зарплату і чесно розповів, як виживають українські атлети
Поки проросійські смітники поширюють чутки про казкові заробітки на патріотизмі, найкращий український скелетоніст Владислав Гераскевич показав порожні кишені державного спорту. Реальність виявилася набагато суворішою за глянцеві картинки: топові атлети країни отримують сущі копійки, яких ледь вистачає на життя.
Владислав Гераскевич вирішив розставити всі крапки над «і» в питанні своїх доходів, особливо після того, як пропагандистські ЗМІ звинуватили його в гонитві за наживою на темі «шолома пам'яті». В інтерв'ю проекту «Бомбардир» спортсмен прямо заявив, що скелетон — це далеко не футбол, і мільйонів тут ніхто не бачив. Основне фінансове навантаження лягає на плечі самих атлетів, які змушені буквально вигризати кошти на існування і тренування, поки диванні критики вважають їх міфічними гонорари.
Система оплати праці в українському спорті виглядає, м'яко кажучи, гнітюче. Гераскевич пояснив, що держава платить лише ставку спортсмена-інструктора, до якої можуть додатися копійки від спортивних клубів на кшталт ЦСКА або «Динамо».
«Міністерство спорту платить зарплату як спортсмену-інструктору. Можна ще бути частиною спортивних клубів, спільнот, наприклад ЦСКА або Динамо, це державні гроші. Це мінімальні кошти, ніяких мільйонів. Якщо це спортсмен дуже високого класу, в міністерстві це буде десь 20 тисяч гривень», — розповів Гераскевич. Для людини, яка представляє країну на світовому рівні, така сума виглядає скоріше як знущання, ніж як підтримка.
Щоб не протягнути ноги, професійним атлетам доводиться перетворюватися на блогерів і рекламних агентів. Основний дохід, якщо пощастить, приносять спонсори і контракти, які спортсмен знаходить сам, використовуючи свою медійність. Тільки в цьому випадку суми можуть обчислюватися тисячами доларів, але це результат особистого бренду і активності в соціальних мережах, а не заслуга спортивних чиновників. Гераскевич підкреслив, що без монетизації контенту і роботи з рекламодавцями вижити в професійному скелетоні сьогодні практично неможливо.
Таким чином, всі звинувачення в «збагаченні» на гучних темах розсипаються про суху статистику виписок з Мінспорту. Поки українські герої спорту захищають честь прапора на міжнародних трасах, їх реальний тил тримається на особистій ініціативі та підтримці приватних спонсорів. Держава ж забезпечує лише «мінімум», який ніяк не корелює з титанічними зусиллями та ризиком, що супроводжують кожен заїзд по крижаному жолобу.