Пророк із Білого дому: Трамп пояснив, чому не отримає допомоги від союзників
Дональд Трамп на нещодавньому брифінгу щодо ситуації навколо Ірану не добирав слів, підбивши підсумки останньої ескалації. За його словами, військовий потенціал Ірану зазнав критичних втрат: запас ракет вичерпано, а установки для морських мін перетворено на попіл американською авіацією.
Цікаво, що при цьому президент чесно визнав — підтвердження від військових про те, чи були ті самі міни взагалі встановлені, у нього поки що немає. Але це не завадило йому винести геополітичний вирок, назвавши Іран «паперовим тигром». «Два тижні тому це не був паперовий тигр. Зараз це паперовий тигр», — відрізав лідер США, підкреслюючи, що баланс сил у регіоні змінився безповоротно.
Особливу увагу Трамп приділив Ормузькій протоці, яка десятиліттями вважалася «енергетичною зашморгою» для Заходу. Однак у системі координат Трампа ця протока перестала бути проблемою для США.
Президент на основі цифр довів, що США залежать від цього маршруту менше ніж на 1%, тоді як азіатські гіганти — Японія, Китай і Південна Корея — майже повністю залежать від нього. Трамп відкрито обурюється тим, що Америка мусить витрачати ресурси на охорону шляху, який є критично важливим для інших, тоді як ці «інші» навряд чи прийдуть на допомогу Вашингтону у скрутну хвилину.
«Я знаю, що ми захистимо їх, якщо це колись знадобиться. Але якби нам колись знадобилася допомога, вони б не прийшли нам на допомогу. Я знав це вже давно. Так само, як я знав, що протока буде використана як зброя. Я передбачив усе це задовго до цього. Я передбачив багато речей», — поскаржився Трамп, додавши до своєї промови звичну порцію самозамилування.
Він нагадав журналістам, що є чи не пророком у міжнародній політиці, адже нібито передбачив і використання протоки як зброї, і навіть атаку Усами бен Ладена на Всесвітній торговий центр. Для Трампа нинішня криза — лише чергове підтвердження його правоти та привід вимагати від союзників реальної участі в операціях.
Підсумовуючи ситуацію, господар Білого дому дав зрозуміти, що епоха одностороннього захисту з боку США добігає кінця. Він очікує, що країни, імпорт нафти яких безпосередньо залежить від безпеки Ормузу, нарешті відправлять свої сили в цей регіон. Трамп не приховує свого скептицизму: він упевнений, що захищати азіатські танкери в підсумку все одно доведеться американцям, але робити це з колишнім ентузіазмом і безоплатно Вашингтон більше не має наміру. Іран же в цій схемі представлений як слабкий супротивник, чиї погрози більше не сприймаються серйозно в Овальному кабінеті.