Дональд Трамп на нещодавньому брифінгу щодо ситуації навколо Ірану не добирав слів, підбивши підсумки останньої ескалації. За його словами, військовий потенціал Ірану зазнав критичних втрат: запас ракет вичерпано, а установки для морських мін перетворено на попіл американською авіацією.
Цікаво, що при цьому президент чесно визнав — підтвердження від військових про те, чи були ті самі міни взагалі встановлені, у нього поки що немає. Але це не завадило йому винести геополітичний вирок, назвавши Іран «паперовим тигром». «Два тижні тому це не був паперовий тигр. Зараз це паперовий тигр», — відрізав лідер США, підкреслюючи, що баланс сил у регіоні змінився безповоротно.
Особливу увагу Трамп приділив Ормузькій протоці, яка десятиліттями вважалася «енергетичною зашморгою» для Заходу. Однак у системі координат Трампа ця протока перестала бути проблемою для США.
Президент на основі цифр довів, що США залежать від цього маршруту менше ніж на 1%, тоді як азіатські гіганти — Японія, Китай і Південна Корея — майже повністю залежать від нього. Трамп відкрито обурюється тим, що Америка мусить витрачати ресурси на охорону шляху, який є критично важливим для інших, тоді як ці «інші» навряд чи прийдуть на допомогу Вашингтону у скрутну хвилину.
«Я знаю, що ми захистимо їх, якщо це колись знадобиться. Але якби нам колись знадобилася допомога, вони б не прийшли нам на допомогу. Я знав це вже давно. Так само, як я знав, що протока буде використана як зброя. Я передбачив усе це задовго до цього. Я передбачив багато речей», — поскаржився Трамп, додавши до своєї промови звичну порцію самозамилування.
Він нагадав журналістам, що є чи не пророком у міжнародній політиці, адже нібито передбачив і використання протоки як зброї, і навіть атаку Усами бен Ладена на Всесвітній торговий центр. Для Трампа нинішня криза — лише чергове підтвердження його правоти та привід вимагати від союзників реальної участі в операціях.
Підсумовуючи ситуацію, господар Білого дому дав зрозуміти, що епоха одностороннього захисту з боку США добігає кінця. Він очікує, що країни, імпорт нафти яких безпосередньо залежить від безпеки Ормузу, нарешті відправлять свої сили в цей регіон. Трамп не приховує свого скептицизму: він упевнений, що захищати азіатські танкери в підсумку все одно доведеться американцям, але робити це з колишнім ентузіазмом і безоплатно Вашингтон більше не має наміру. Іран же в цій схемі представлений як слабкий супротивник, чиї погрози більше не сприймаються серйозно в Овальному кабінеті.