Дрони — не панацея: чому Захід у захваті від українського досвіду, який важко скопіювати
Директор Інституту Кеннана Майкл Кіммідж у своїй колонці для The New York Times вирішив охолодити запал тих, хто вважає масове виробництво дешевих безпілотників чарівною пігулкою. Він прямо заявляє: справа не в самих пристроях і навіть не в їхній кількості. Україна демонструє результат завдяки налагодженій системі, яку ворогу складно відтворити, бо вона тримається на координації та шаленій швидкості адаптації. Дрони — це серйозна загроза, але їхня ефективність у руках ЗСУ залежить від того, як синхронізовані атаки та як обираються цілі.
«Україна стала каталізатором війни, характерної саме для XXI століття, в якій малі держави можуть стримувати могутніх супротивників, використовуючи передові технології, деякі з яких є дешевими та легко виробляються у великих кількостях, а блоки й альянси, які колись могли діяти узгоджено для стримування агресорів, у кращому разі виявляються лише частково ефективними», — пише експерт. Кіммідж описує український підхід як багатошаровий і гнучкий. Це не просто запуск БПЛА в бік ворога, а симбіоз РЕБ, мобільних груп і ППО, які працюють як єдиний організм, закриваючи вразливі ділянки фронту в режимі реального часу.
Особливий фактор, який неможливо придбати на міжнародному ринку озброєнь, — це наш практичний досвід. Ми живемо в умовах постійних атак, і за цей час тактика переглядалася сотні разів. Це культура швидкої адаптації, перевірена кров’ю, а не на паперових навчаннях НАТО. Автор підкреслює, що без постійного обміну даними та чіткого розподілу завдань між підрозділами навіть найсучасніша техніка втрачає сенс. Україна — це приклад того, як вміння швидко вчитися та інтегрувати різні елементи важливіше, ніж гори дорогої, але неповороткої техніки.
«За будь-якими мірками, було б фундаментальною помилкою розглядати ситуацію в Україні як другорядну порівняно з інтересами США. У Європі Україна бореться з хаосом, і стабільність Європи має важливе значення для економіки США, для статусу НАТО у зовнішній політиці США, для життєздатності альянсів США загалом і для цінності Європи як джерела інвестицій та ринку для американських товарів і послуг», — робить висновок Кіммідж. Сучасна війна — це змагання інтелектів і систем. Україна в цьому сенсі стала світовим полігоном, довівши, що здатність змінюватися на ходу — це і є головна зброя сучасності.