Чемодан, вокзал, Сибір: Путін терміново переховує виробництво стратегічних ракет

Кремлівські казки про «непробивний» купол над столицею остаточно розбилися об сувору реальність. «Роскосмос» офіційно оголосив про масштабну евакуацію: виробничі потужності з Хімок терміново перекидають до Омська та Пермі.

Глава відомства Дмитро Баканов намагається зберегти обличчя, бурмочучи про «високі накладні витрати», але всім зрозуміло — російські ракетні заводи просто тікають від українських безпілотників, які перетворили Підмосков’я на прохідний двір, пише The Telegraph..

Центр імені Хрунічева переїжджає до Сибіру, а виробництво двигунів — до Уральських гір, подалі від гріха.

Хоча формально «Роскосмос» вдає із себе мирне агентство, насправді ці цехи цілодобово виготовляють ту саму «смертоносну зброю», про яку марить пропаганда, зокрема ядерні ракети «Сармат». Правда, випробування цих «аналоговнів» провалювалися вже п’ять разів, але тепер їх доопрацьовуватимуть у глибокому тилу. Перенесення потужностей підтверджує слова Шойгу про те, що жоден регіон РФ більше не може почуватися в безпеці. Пєсков і зовсім капітулював в ефірі, визнавши: «неможливо» захистити всю критичну інфраструктуру від ударів дронів.

Українська «довга рука» вже давно не знає кордонів. Поки «Роскосмос» ще в січні почав переносити розробку «Ангари» до Омська, ЗСУ методично знищували експортні термінали на Балтиці та заводи вибухових речовин у Чапаєвську. Нещодавній удар по НПЗ в Уфі на відстані 1400 км від кордону показав, що навіть глибокий тил — це вже не тил, а фронт. Президент Зеленський чітко дав зрозуміти: прохання союзників обмежити атаки — це добре, але поки Росія б’є по нашій енергетиці, горіти буде скрізь.

«Якщо Росія готова не нападати на енергетику України, тоді ми відповімо тим самим», — відрізав він.

Ця примусова депортація промисловості до Сибіру — найкращий показник того, хто насправді диктує правила гри в повітрі. Поки російські чиновники шукають виправдання в економіці, їхні заводи переїжджають у місця, де єдиний шанс вижити — це сподіватися, що українським інженерам не вистачить дальності ще на пару сотень кілометрів.

Але, судячи з темпів розвитку наших технологій, сибірські морози незабаром стануть для окупантів єдиним захистом, який, втім, навряд чи спрацює.