«Пробач мене, країно!» — навіть найвідданіші прибічники режиму шоковані тотальними заборонами і вже каються
Кремль примудрився налаштувати проти себе навіть найлояльнішу аудиторію, вирішивши погратися в цифрову ізоляцію. Масові блокування месенджерів та цензура в інтернеті стали точкою неповернення, за якою серед «своїх» почалося невдоволення.
Внутрішній розкол у Росії перестав бути таємницею, коли критика посипалася зі сторінок відверто провладних видань. Навіть придворні оглядачі «Московського комсомольця» визнають, що влада втрутилася в приватне життя громадян без попередження та логіки. Поки Кремль намагається закрутити гайки, пересічні росіяни масово вчаться обходити заборони, перетворюючи політику держави на посміховисько. Замість діалогу влада обрала шлях тиску, який викликає у людей лише глухе роздратування і нерозуміння того, заради чого приносяться ці жертви.
Навіть ті, хто роками підтримував Путіна, сьогодні відчувають себе обдуреними через незграбні дії силовиків.
«Через не надто витончені дії держави багато хто з цих переконаних і мотивованих людей перебуває у стані глибокого здивування», — йдеться у публікації Михайла Ростовського.
Це пряме визнання того, що фундамент влади починає тріщати, а сліпа віра в «мудрість вождя» поступається місцем пошуку способів виживання в умовах цифрового концтабору. Прихильники режиму раптово виявили, що їхній комфорт приносять у жертву параної верхівки.
Ситуація дійшла до того, що експерти відкрито говорять про небезпечну межу та регулярні «краш-тести» системи. Держава сама створює конфліктну модель, у якій довіра замінюється примусом, а лояльність — страхом. Якщо раніше пропаганда могла пояснити будь-які обмеження «зовнішньою загрозою», то тепер втручання в особисті комунікації б’є по кишені та звичкам кожного. Москва загралася в контроль, не помітивши, як перетворила власних фанатів на незадоволену масу, готову шукати альтернативи офіційному курсу.
А тут ще й головна донощиця в РФ Ольга Ускова вибачилася за участь у цензурі, а дії влади назвала «ідіотськими»
Бізнесвумен, яка співпрацює з владою, та письменниця опублікувала довгий допис про божевілля цензури на книжковому ринку.
Вона розповідає, що влада висуває до видавців все нові безглузді вимоги, наприклад, щодо пропаганди наркотиків, до яких неможливо пристосуватися:
«[У книгах] наркоманія зображена в негативному світлі, і за сюжетом з нею борються. Але боротьба зі злом, мабуть, теж не потрібна. Потрібна просто МОВЧАННЯ. Мовчання про проблеми з наркотиками. Мовчання про проблеми з економікою. Мовчання про проблеми за стрічкою… Панове законодавці, комфортна тиша — вона, як правило, на кладовищі».
«Хто написав два мільйони доносів? — чесно запитує Ускова і одразу ж відповідає: Та ж ми всі й «написали», коли мовчки приймаємо один божевільний закон за іншим, що руйнує країну. Тож: пробач мене, країно! Я не хотіла»