Страх перед реальністю: Шейтельман пояснив, що не так із «новим» Путіним, який «замінив старого»

У поведінці та публічній діяльності глави Кремля відбулася радикальна трансформація. Як зазначає Михайло Шейтельман, російський диктатор фактично перестав позиціонувати себе як військовий лідер чи глобальний геополітик, повністю переключившись на економічну та соціальну тематику.

З його офіційного розкладу за останні чотири місяці повністю зникли візити до військових частин, зустрічі з генералами, а з публічних виступів практично вилучено назви українських населених пунктів. Натомість адміністрація президента РФ формує для нього порядок денний, що складається виключно з безпечних цивільних заходів.

Другим важливим ознакою змін стало повне зникнення з риторики Путіна тез про «багатополярний світ» та претензій на статус глобального центру сили. Диктатор демонстративно дистанціювався від великих міжнародних подій, зокрема від масштабної кризи навколо Ірану.

На думку політтехнолога, колишній стиль поведінки Путіна передбачав би щоденні жорсткі заяви та погрози щодо відправлення військ або кораблів, проте зараз Кремль зберігає повне мовчання, що свідчить про страх перед неконтрольованими зовнішньополітичними процесами.

Замість геополітичних демаршів розклад російського лідера заповнили зустрічі, що нагадують пізню радянську епоху. За останні дві доби його основними заходами стали зустріч із вчителькою в Москві, виступ на десятому з’їзді механізаторів Росії та візит до інституту рибальства для вручення ордена.

Такий специфічний вибір заходів пояснюється прагненням оточити диктатора максимально лояльною та передбачуваною аудиторією, де повністю виключені незручні запитання про провали на фронті чи економічну стагнацію.

Шейтельман переконаний, що ця метаморфоза є прямим наслідком втоми системи від затяжної війни та нездатності Кремля продемонструвати реальні успіхи. Путін свідомо переходить у площину внутрішньої соціології та дрібного адміністрування, намагаючись створити ілюзію нормального мирного життя всередині РФ. Стратегія «великого економіста» покликана заспокоїти російське суспільство і знизити рівень тривоги на тлі зростаючих втрат на фронті та міжнародних санкцій.

Такий ізоляціонізм свідчить про звуження простору для маневру самого Путіна, який більше не ризикує зазіхати на сфери, пов’язані з реальним веденням бойових дій.

Уся державна пропагандистська машина тепер змушена підлаштовуватися під новий образ «народного лідера», який переймається риболовством та врожаями. Це підкреслює глибоку внутрішню кризу управління, за якої перша особа держави боїться асоціюватися з власною військовою авантюрою.