Геть від Москви: Пашинян відкрив залізничні ворота до Європи в обхід Росії
Геополітична карта Південного Кавказу зазнає фундаментальних змін, що свідчить про стрімке падіння впливу Кремля на його колишніх сателітів. Вірменія офіційно запустила регулярне залізничне сполучення з європейськими країнами, задіявши логістичну гілку через Грузію та Туреччину.
Глава уряду Вірменії Нікол Пашинян публічно підтвердив, що стратегічна транспортна лінія Ахалкалакі — Карс відтепер повністю відкрита для здійснення експортних та імпортних операцій вірменських компаній.
Для Єревана цей крок означає тектонічний зсув у зовнішній політиці, оскільки держава отримує прямий сухопутний вихід на ринки Європейського Союзу та мінімізує ризики, пов’язані зі старими й вкрай ненадійними транспортними артеріями, що проходять через російську територію. Прем'єр нагадав, що в колишній радянській конфігурації Вірменія була намертво прив'язана до маршрутів через Грузію та Азербайджан до Росії, а також до Китаю через Казахстан, але тепер ця монополія зруйнована європейським вектором.
Цьому історичному прориву передувало знакове дипломатичне рішення Анкари. На початку травня турецька влада офіційно скасувала багаторічну сувору заборону на пряму торгівлю з Вірменією, яка безперервно діяла близько 30 років і була головною перешкодою на шляху до економічної стабілізації в регіоні.
На досягнутому Пашинян зупинятися не має наміру: він анонсував поетапне відновлення прямих залізничних сполучень за напрямками Вірменія — Туреччина та Вірменія — Азербайджан, з подальшим виходом через Нахічевань до Ірану, хоча й утримався від оприлюднення конкретних термінів. Крім того, вірменський лідер озвучив ще один болючий для Москви інтеграційний маркер, заявивши про плани Єревана домогтися повної лібералізації візового режиму з Євросоюзом протягом найближчих двох років.
Очевидно, що Вірменія, яка століттями покладалася на російські багнети та ринки, остаточно виходить з орбіти Кремля, підтверджуючи свій вибір не деклараціями, а реальними транскордонними дорогами, масштабними торговельними контрактами та прозахідною міграційною політикою.