Крах міфу про «руське місто»: кількість росіян в Одесі впала до 4%

В “русском городе” Одесі кількість росіян станом на травень 2026 року склала 4%. Це не набагато більше, ніж в місті проживає, скажімо, болгар.

Таку інформацію оприлюднили за результатами останнього соціологічного дослідження, проведеного на території Одеської області.

Відтак росіяни в цьому регіоні вже перетворилися на незначну етнічну групу, яку можна порівняти, до прикладу, з турками в Німеччині або китайцями в США.

Тобто спільність подібної величини поки ще лишається помітною, проте вже фактично нездатна претендувати на бодай якийсь центр упливу. І така тенденція в Одеській області, та й в країні загалом, схоже, лише розвивається.

Якщо порівнювати ці дані з даними останнього перепису населення в Україні, кількість людей, які називають себе росіянами, на Одещині скоротилася вп’ятеро.

Це вражаюча зміна самоідентифікації людей, трансформації їхньої національної та політичної свідомості за останні роки. Адже очевидно, що скорочення з 21% одеських “росіян” до 4% - це передусім не про зміну саме етнічного складу (хоч і про нього теж). Але найперше про те, як людина переосмислює своє позиціонування як громадянина, свій власний політичний статус: ким вона є і ким хоче бути.

Сьогодні бути “росіянином” в Україні соромно - від Харкова і до Карпат, від Луцька і до Херсону. Якщо навіть у буремному 2014-му ми ще могли сперечатися про право росіян в Україні на політичний вплив або доступ до державних посад, то велика війна змінила ситуацію кардинально. І тепер навіть колись “оплоти” російського міра в Україні демонструють такі соціально-демографічно-політичні показники, яким могла би позаздрити Галичина на початках відновлення української державності в 1991-му.

Водночас коли “низи” чітко демонструють свою позицію щодо того, ким вони є сьогодні, верхи досі орієнтуються на історію, яка давно минула. Попри те, що громада Одещини гучно заявляє, як сильно змінилися її соціально-політичні пріоритети, значна частина очільників регіону продовжують триматися за маркери, які, на їхню помилкову думку, є досі важливими для нібито їхнього “електорату”.

Одеса стрімко українізується, а Одещина ніколи деукраїнізованою і не була. В Одесі все частіше можна чути спілкування українською серед місцевих, а в сфері обслуговування вона стала майже тотальною. Такого не можна було би уявити якихось 10 років тому, коли українська в публічному житті Одеси ще викликала щире здивування оточуючих.

Однак така жорстока війна, та кількість жертв і руйнувань, яку вкотре принесли росіяни з рузкім міром, рузкою культурою і мовою відкриває очі чимдалі тим більшій кількості людей. Навіть тим, хто дотепер вважав себе “росіянином”.

Російська ракета, яка прилітає на дитячий майданчик, російський КАБ, який забирає життя наших Оборонців, є найпотужнішою зброєю дерусифікації.

За збереження нинішніх тенденцій, кількість “росіян” в регіоні невдовзі опиниться в межах статистичної похибки. На це має відповідно реагувати влада і виконувати цей суспільний запит.

В умовах відсутності загальних виборів, влада має очистити органи влади Одеси та Одещини від осіб, які за інерцією продовжують лобіювати російську ментальність в регіоні. Промоція російської культури та погляду на історію, деспотизм у прийнятті політичних рішень, толерування корупції на всіх рівнях - це явної ознаки “росіянина”.

Одещина гучно заявила, що вони “не росіяни”. Влада має це почути і відреагувати.