Права родин загиблих захисників не рівні: законодавці мовчать, поки Верховний Суд узаконює відмови за датою смерті
Верховний Суд нещодавно фактично поставив крапку у спорі про виплати родинам захисників, які загинули до 29 березня 2024 року, — і не на користь родин: повнолітнім дітям і цивільним дружинам відмовляють у одноразовій грошовій допомозі лише через те, що їхня втрата сталася на кілька місяців раніше "потрібної" дати. Парламент цю нерівність роками не виправляє. Про це повідомляє From-UA.org з посиланням на судові матеріали та коментарі адвокатів.
Як це працює
До 29 березня 2024 року повнолітні діти й цивільні дружини загиблих захисників не мали права на виплату в 15 млн грн. Тоді коло отримувачів розширили — і це право з'явилося. Але залишилося питання: а якщо батько чи цивільний чоловік загинув до цієї дати? Міністерство оборони відповіло однозначно: станом на момент смерті такого права ще не існувало — отже, і виплати не буде.
Спершу суди розділилися: одні ставали на бік родин, інші — на бік Міноборони. Але Верховний Суд остаточно визначився на боці відомства. У постанові №560/9476/25 суд відмовив повнолітній доньці загиблого захисника у виплаті. Схоже рішення ВС виніс і 12 травня — у справі №280/1098/25 про право цивільної дружини. Тепер Міноборони активно спирається на ці прецеденти і подає до судів дедалі більше клопотань із посиланням на них — практика закріплюється швидко.
Особливо жорстко це б'є по цивільних дружинах. Жінка роками жила з військовим однією сім'єю, є навіть судове рішення, що підтверджує спільне проживання, — але штампа в паспорті саме в день його загибелі не було. Формально це означає: офіційно нікого немає. Втрата є, права — немає.
Позиція адвокатів
Юристів Міноборони, які шукають підстави для відмови, адвокати описують як звичайних працівників на звичайній зарплаті, що в робочий час судяться з повнолітніми дітьми та цивільними дружинами загиблих захисників. За їхніми словами, логіка відомства зводиться до простого: загинув після 29 березня 2024-го — отримаєш 15 мільйонів, загинув раніше, коли держава ще не згадала ні про дітей, ні про цивільних дружин, — вибачте.
Адвокати звертаються напряму до суддів і чиновників з питанням, чи справді таке розділення й приниження сімей загиблих захисників відповідає уявленню про справедливість під час війни.
Деякі юристи йдуть у своїй аргументації ще далі й наголошують на конституційному вимірі проблеми. Стаття 24 Конституції гарантує громадянам рівність прав і завершує перелік заборонених підстав для обмежень словами "або іншими ознаками" — перелік відкритий. На цій підставі частина адвокатів обстоює позицію, що дата смерті годувальника фактично працює як така "інша ознака", за якою держава розділяє ідентичні за суттю сім'ї на тих, хто отримає компенсацію, і тих, хто ні. Інший їхній аргумент — право на ОГД має соціально-захисну природу компенсації за втрату, і "заморожувати" коло отримувачів виключно на дату смерті, ігноруючи те, що держава сама згодом визнала попередню норму несправедливою й розширила її, суперечить меті самого закону. Це позиція адвокатів, а не пряма норма закону чи усталений висновок судів.
Законодавці осторонь
Попри очевидність проблеми, парламент її не вирішує. Петицію 2024 року з проханням поширити закон на випадки смерті до 29.03.2024 розглянули формально, без жодних змін. Жодного законопроєкту, який би прямо закривав цю прогалину — ні для дітей, ні для цивільних дружин, — у Раді досі немає.
Президент Володимир Зеленський заявляв, що Україна прагне отримати підтримку міжнародних партнерів саме у питаннях виплат сім'ям загиблих військових, визнаючи це серйозним фінансовим навантаженням для держави, — але підкреслював, що виплати триватимуть попри це.
Підсумок
Однакова втрата — різні права. Все вирішує дата в документах, а не сама смерть, не біль і не роки очікування у судах. Міноборони судиться, Верховний Суд підтримує позицію відомства, а діти й дружини загиблих захисників програють.
Нагадаємо, що від 29 березня 2024 року в Україні розширено коло осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги за загиблих військових. Серед них - жінка або чоловік, з яким загиблий (померлий) проживали разом, але не перебували у шлюбі, якщо спільне проживання встановлено рішенням суду, що набрало законної сили.