Путіну потрібен не лише Донбас: історик розкрив хижацькі плани Кремля
Відомий український історик Ярослав Грицак у спеціальному інтерв’ю для медіаресурсу «Новини.LIVE» виклав глибокий геополітичний та психологічний аналіз мотивів поведінки Володимира Путіна.
Вчений наголосив, що будь-які гіпотетичні територіальні претензії Москви на Донецьку чи Луганську області є лише тактичною ширмою для прикриття глобальної мети — повного знищення незалежності української держави. Можливі угоди про припинення вогню чи локальні перемир’я не забезпечать довгострокової стабільності.
«Він не відступить від України. Путіну не цікавий Донбас сам по собі. Для Путіна Донбас — це розмін карт. Путін стосовно України відчуває суто ірраціональне почуття. Це не піддається раціональним аргументам. Останнє можна описати одним словом — обсесія. У нього є обсесія щодо України. Вона тричі вислизала з його рук», — констатував Грицак.
Кремлівський диктатор діє в рамках кримінальної ментальності, яка виключає компроміси та сприймає будь-які поступки як особисту поразку. Нездатність оперативно окупувати Україну завдала важкого удару по авторитету путінської вертикалі, що спонукає вождя до подальшої ескалації.
За словами історика, у владних колах це описують як «відчуття, що це не випадковий мафіозі чи злодій у законі, який не може дозволити собі поступитися». Цей фактор унеможливлює підписання справжнього мирного договору доти, доки нинішній глава Росії тримає кермо влади у своїх руках.
З огляду на неминучість тривалого протистояння, Україні необхідно радикально перебудувати внутрішню оборонну та економічну архітектуру, відмовившись від радянських пережитків. Єдиним ефективним способом збереження суверенітету є побудова мілітаризованого суспільства за передовими західними стандартами.
«Нам доведеться обратитися до іншої стратегії розвитку, адже тепер ми маємо будувати державу та суспільство, які будуть готові дати відсіч російській агресії в будь-який момент, оскільки ця агресія, найімовірніше, триватиме довго. Це вчить нас, що ми маємо йти шляхом Ізраїлю, Швейцарії чи Фінляндії, які мають постійну армію», — підсумував Грицак, закликавши до загальної мобілізації ресурсів заради виживання нації.