На тлі тривалої повномасштабної агресії РФ проти України останніми днями активізувалися дипломатичні зусилля щодо можливого припинення війни. Україна та США провели переговори у Берліні, де обговорювали пропозиції мирного плану, які могли б бути представлені Росії найближчим часом. Український президент зазначив, що сторони майже узгодили ключові питання, але офіційної угоди ще немає. Лідери Європи також підтвердили необхідність притягнення Росії до відповідальності за агресію та закріплення гарантій безпеки для України. Водночас Кремль підтвердив підготовку контактів із США, але прямі домовленості щодо завершення війни не досягнуті, а загроза продовження бойових дій залишається високою.
Про актуальну ситуацію з переговорами та перспективи закінчення війни в Україні в інтерв'ю інтернет-виданню From-UA розповів народний депутат України IX скликання від партії «Слуга народу» Георгій Мазурашу.
— Як ви наразі бачите закінчення війни, зважаючи на всі перемовини, які відбулися нещодавно між трьома сторонами, Україна-США-Росія? Чи наближаємося ми до миру?
— Я далеко не все знаю, що відбувалось і відбувається у переговорних процесах, тому моє сприйняття може не збігатися зі всіма реаліями. З того, що бачу в нашому інфополі, враження, що основні переговори відбуваються в трикутнику США — Україна — Європа (бо там не лише країни ЄС), а з росіянами щось там проговорюють американці, але, можливо, як «німий з глухим». Тобто, з точки зору справедливості, це цілком нормально було б, щоби сторона Добра вирішила як, і потім поставили на місце агресорів та й все, порядок.
Але реально завершення війни в Україні вирішально залежить, на жаль, якраз від РФ. А з росіянами ми мінімально обговорюємо перспективи припинення бойових дій. Відповідно, сприймається, що весь цей переговорний «двіж» лише для створення враження, що всі типу дуже хочуть повернути в Україну мир, а насправді для цього робиться мінімальний мінімум з того, що міг би бути реально дієвим і результативним.
Враження, що важливі гравці з боку наших партнерів для себе вже вирішили, що Україна має ще повоювати декілька років, а там видно буде — може, з нашого боку якесь диво станеться, або в Росії якісь революції чи інші події відбудуться, що призведе до їх неспроможності продовжити цю злочинну агресію… А нам потрібний мир якнайшвидше!
— Чи вважаєте ви вихід ЗСУ з неокупованих територій Донбасу капітуляцією України? Поясніть свою думку.
— Якщо ми мали би КИМ і ЧИМ впевнено стримувати російську агресію і потенційно звільняти окуповану територію, тоді відвід військ з підконтрольної частини Донбасу можна сприймати «капітуляцією», або чимось іншим неприпустимим.
Але враховуючи, що нам давно не вистачає ким (навіть з ганебною «бусифікацією», яка лише негативні наслідки має), і чим теж не вистачає (навіть за підтримки партнерів), і враховуючи, що російські війська, на жаль, переважно просуваються вглиб нашої території, можливо, зрозуміло базово неприйнятний «обмін територіями», який фігурує серед пропозицій, можна сприйняти в реаліях сьогодення як відносно позитивний результат переговорних процесів. У порівнянні з тим, що ми можемо надалі втрачати і території, і, що найгірше, наших воїнів та цивільних, зазнавати подальших інфраструктурних втрат тощо.
Хоча найкраще у цьому питанні орієнтуватися на позицію більшості військових з передової. Якщо реально якісно прокомунікувати ці питання. Позицію тих, на яких реально тримається фронт, а не військового керівництва.
— Чи піде на це президент та як це сприйме українське суспільство? Які результати може показати Всеукраїнський референдум?
— Як я бачу і чую, наш Президент налаштований не йти ні на які поступки в частині територій, можливої зміни курсу на вступ в НАТО (і це зрозуміло, бо зафіксовано в Конституції), мовно-релігійних проблем. А референдум проводити наразі неможливо. Хіба якесь опитування ширше провести.
Особисто мені цікаво було би знати, якими були би відповіді співгромадян, наприклад, на такі запитання: чи готові ви особисто воювати, аби не розглядати питання можливих тимчасових територіальних поступок? Чи готові ви особисто воювати, щоби в Україні не використовували в побуті російську мову, щоби не було УПЦ?
А то у нас багато рішуче налаштованих воювати до останнього, але виключно чужими руками. Після деяких «специфічних» опитувань вже анекдоти зʼявились. Мовляв, за результатами опитування 67% українців готові воювати до переможного завершення війни, інші проживають в Україні:)
— Що буде, якщо «ні»? Що чекає Україну, як ви думаєте?
— Бог знає, що нас чекає. Виглядає, що домовленостей швидше не буде досягнуто, бо запропоновані умови, зрозуміло, є неприйнятними для нас, як жертви агресії. А на болючі компроміси/поступки ми не хочемо йти навіть заради припинення кровопролиття в нашій країні. Тоді буде тривати війна «до кінця».
— Є така загроза, і про це нещодавно заявляв Залужний, що в Україні може початися громадянська війна через повернення військових з фронту. Чи реально все це?
— Залужному, можливо, видніше. Але сподіваюсь, що ветеранам війни, при всіх емоціях, вистачає розуму усвідомлювати, що внутрішні розбірки — на користь ворогам. Але всяке ж може бути. Та й вороги (зовнішні та внутрішні) можуть розкручувати подібні небезпечні для України процеси. У тому числі використовуючи фронтовиків.
— Чи готова влада до відновлення країни, до реабілітації та соціалізації військових і чи готове зараз суспільство до такої кількості людей у формі? Ваші спостереження і бачення.
— Владі мало бути готовою до відновлення країни, реабілітації та соціалізації ветеранів війни, на це треба мати і достатньо ресурсів. А з цим у нас великі проблеми, на жаль. Теоретично влада до цього готується. Суспільство теж теоретично готується. Хоча проблем у цьому плані у нас ще «море», або навіть більше.
І реалістично варто було би почати з простих кроків в бік соціальної справедливості, які легко зробити — обмеження максимальних зарплат в держсекторі 10 мінімалками, запровадження прогресивного військового збору тощо. Була би політична воля.