Після нещодавньої телефонної розмови між колишнім президентом США Дональдом Трампом і президентом Росії Володимиром Путіним, яка тривала понад дві години, ситуація на фронті в Україні залишається напруженою. Попри заяви Трампа про можливість початку прямих переговорів між Росією та Україною, конкретних результатів досягнуто не було. Путін не погодився на негайне припинення вогню, а українська сторона висловила скептицизм щодо щирості намірів Кремля.
Європейський Союз та Велика Британія ввели нові санкції проти Росії, спрямовані на її військово-промисловий комплекс та "тіньовий" флот. Проте адміністрація Трампа наразі утримується від введення додаткових санкцій, що викликає занепокоєння в Києві щодо подальшої підтримки з боку США.
Інтернет-видання From-UA звернулося за коментарем до військового експерта Олега Жданова, щоб дізнатися його думку щодо поточної ситуації на фронті та перспектив подальших дій Росії та України:
— Ситуація така, що фактично Трамп забезпечив Путіну безтерміновий карт-бланш в плані ведення бойових дій. Немає для них жодного дедлайну ні по переговорному треку, ні по підготовці цих переговорів. Трамп гарантував Путіну, що він не буде заважати, не буде вводити санкцій, і Путін може робити все, що входить в його плани.
А в його плани входить зараз підготовка до літньої наступальної кампанії і проведення самої літньої наступальної кампанії. Зараз ми бачимо на фронті загострення на тому ж самому Покровському, Новопавлівському, Торецькому напрямках. Це формування плацдарму для подальшого руху на адміністративні кордони Донецької області. І на Лиманському напрямку — це теж створення плацдарму для відрізання з півночі Слав'янсько-Краматорської агломерації. Ну а Сумська область — це як другий фронт для розтягування наших сил і засобів.
Наш президент вже зробив всі заяви стосовно політичного розкладу. А з точки зору військової, то тут всі все розуміють і бачать обстановку. Тут все зрозуміло. Тут головна проблема зараз, і я думаю, що головне завдання президента, це дипломатична робота в плані того, що наші партнери — ЄС, от вони вводять санкції, і щоб вони це продовжували. А саме головне — треба зараз шукати техніку і озброєння, тому що десь в липні закінчується основне постачання американської техніки, яку надав нам ще Байден. Там залишаться тільки довгострокові контракти на 2026-2027 рік, але там незначні обсяги. Там йдуть керовані бомби, частково бойові броньовані машини. Це те, що замовлено у американського ВПК. Трамп, бачите, не чіпає американських виробників. Але там обсяги маленькі. А нам треба на середину літа, щоб пішла наступна хвиля військово-технічної допомоги для наших ЗСУ.
– А що у нас з мобілізаційними ресурсами? Наскільки у нас стомлене або не стомлене суспільство і наскільки воно готово далі воювати?
– Суспільство, цивільне населення стомлено, це зрозуміло. Мобілізаційний ресурс у нас є, просто його треба мотивувати. На жаль, нічого не змінюється. Як би прикро не звучало і як би не усугублялася ситуація, але я не бачу змін у соціальному відношенні мотивації мобілізаційного ресурсу для того, щоб йти підписувати контракт з ЗСУ.
Була така невеличка спроба — контракти 18-24, там мотивація була і фінансова, і соціальна навіть в пакет входила частково, і все, на цьому все закінчилося. Ось в цьому плані дуже погано, треба кардинально міняти відношення до цього і, відповідно, починати проводити політику стосовно формування суспільної думки, вплоть до того, як в Другу світову. Пам'ятаєте відомий всім плакат “Ти записався добровольцем?”. Щось на кшталт такого, я не кажу, що саме так.
А ми з вами сьогодні, бачите, обговорюємо втому суспільства від війни, а не мотивацію військовозобов'язаних піти захищати країну. А мобресурс є. По-моєму, ще в 2023 році підраховували. Якщо “воювати до останнього українця” — це 2042 рік. Так вистачить мобресурсу. Але його треба мотивувати.
До речі, по-моєму, голова спілки ветеранів України озвучував цифру. Вона дуже сумнівна, але, я думаю, що вона десь недалеко від істини — що близько 6 млн тих, хто знаходиться в Україні, не оновили свої дані в військкоматах. Держава повинна шукати способи.
Не бусіфікація, тому що бусіфікація — це не мотивований військовослужбовець. Він шукає спосіб, як уникнути, в тому числі і участі в бойових діях. Навіть якщо його бусіфіціровать. І оці люди складають найбільший відсоток серед тих, хто пішов в СЗЧ, і це величезна проблема.
Врешті-решт, 4-й рік — ми колись ліквідуємо радянську армію чи не ліквідуємо? До речі, оцих скандалів дедалі буде більше, тому що реалії нового покоління військового керівництва стикаються з радянською піхотною школою. І оцей конфлікт, бачите, середня ланка управління взагалі випадає, вона як передаточне звено, яке ще й погано працює, викривляє інформацію, тому що боїться покарання, гніву вищого начальства.
А вище начальство у нас сьогодні водить... До речі, в СРСР був масштаб — казали “полки по нескошеним травам”, а сьогодні в українському розумінні все це звелося до рот, батальйонів. Ну як Генштаб може батальйонам ставити завдання? Це нонсенс.
Тому два шляхи: швидке і різке реформування української армії, позбавляння старої радянської піхотної школи. І мотивація суспільства на захист держави.