США останнім часом демонструють зростаючу нетерпимість до бездіяльності Кремля у війні проти України. 14 липня Дональд Трамп оголосив 50‑денний строк для Путіна, аби домогтися перемир’я, і пригрозив «дуже жорсткими» санкціями у разі невиконання. Однак у понеділок, 28 липня, він несподівано скоротив цей термін до 10–12 днів, тобто до орієнтовно 7–9 серпня, пояснивши, що прогресу досі не було. Росія відповіла формально, а колишній президент РФ Дмитро Медведєв назвав ультиматум «кроком до війни».
Інтернет‑видання From‑UA попросило прокоментувати цю нову динаміку Олександра Кочеткова, українського політтехнолога, іміджмейкера та колишнього заступника керівника прес‑служби Президента України, і поставило йому питання про те, що відбувається на цьому треку між США та Росією:
— А ось нічого не відбувається, тому й змінюється цей дедлайн умовний. Дуже умовний, тому що він почекає 10 днів, а потім може надати 3 місяці, наприклад. Тобто Трамп абсолютно безвідповідальний щодо своїх обіцянок, щодо своїх дедлайнів, щодо планів своїх. Це людина, яка абсолютно підкорена емоційним імпульсам. Хтось щось розповів — у нього певна реакція. Хтось інший зайшов, щось інше розповів — у нього буде інша реакція, інші рішення, які будуть приписувати попередникам. Ну, така людина. І вік це, і особливості характеру людини.
Тобто зараз він очікував, що він оголосить ультиматум, що після 50 днів він введе санкції, — і Росія, Путін якось заворушаться, будуть якісь пропозиції, по лінії міжнародних зв’язків від Лаврова щось буде, від Патрушева. А звідти абсолютно нічого. Тобто продовження на офіційному рівні, на рівні Лаврова і Пєскова, що “нас санкції не лякають”. Вони, мабуть, й самі повірили, що санкції їм на користь. І що вони будуть продовжувати цілі СВО, під якими вони мають на увазі захопити всю Україну.
Тобто Трамп не отримав того, чого він сподівався, ну хоча б розмов, пропозицій. Вони тільки формальні, що “ми готові зустрічатися, готові обговорювати”, але позиція Кремля, Путіна жодним чином ні на міліметр не посунулася. Тому в Стамбулі 48 хвилин розмовляли, а перед тим все було вирішено за зустрічі очільників, Умерова і Мединського. Тобто: “У вас посунулась якась позиція, щось помінялось?” — “Ні”, — сказав Мединський. Тому формально зустріч була менше ніж годину — і роз’їхались. Жодного просування, жодних кроків назустріч. Це дратує Трампа, і він продовжує лякати, але з цих лякалок нічого не вийде.
— А як ви думаєте, як Зеленський цим часом буде користуватися, цими переносами дедлайнів? Це на руку Зеленському чи ні?
— Жодним чином ніяк не може користуватися, бо його в даному випадку гра, військово‑промислова потужність України надто мала, щоб впливати на ситуацію. Наше завдання — стримувати фронт стільки, скільки треба, щоб врешті‑решт Путін зрозумів, що йому захопити 4 області — Запорізьку, Херсонську, Донецьку і Луганську — не вдається. До зими треба утримувати фронт — оце завдання Зеленського. А в нього виникають політичні проблеми, на які він змушений відволікатися, тому до того, що там відбувається на треку між Путіним і Трампом, навряд чи там особлива увага від України є.