Опитування, проведене виданням The Telegraph, показало, що майже 60% німців не готові воювати проти Росії у разі вторгнення, а лише 16% безумовно готові стати на захист своєї країни. На тлі цих даних, уряд Німеччини оголосив про плани суттєво збільшити чисельність Бундесверу до 260 тисяч військовослужбовців та розширити резерв до 200 тисяч. Ці кроки є частиною загальної стратегії НАТО щодо посилення обороноздатності країн-членів у відповідь на зростаючу загрозу з боку РФ. Таким чином, Німеччина прагне не лише зміцнити власну безпеку, але й виконати свої зобов’язання в рамках Альянсу.
Інтернет-видання From-UA попросило прокоментувати ці дані та висловити свою думку щодо перспектив потенційного військового конфлікту в Європі відомого правника та громадського активіста Геннадія Друзенка. Наше питання стосувалося того, чи зможе Європа відбитися, якщо Росія буде нападати:
— Якщо Америка не буде захищати Європу — то ні, вона не зможе відбитися. І я думаю, що ці 16 % німців, які нібито готові воювати — це дуже оптимістичний прогноз. Це поки вони не бачили розірваних тіл від дронів і не побували в шанцях (Schanze, нім. — окоп).
Проблема в тому, що зараз у шанцях можна бути з мобільним телефоном і все знімати у прямому ефірі — дуже важко керувати інформацією. Це описано в концепції постгероїчних війн. Якщо не помиляюсь, був такий радник у Рейгана — Едвард Людвак. Він писав, чому американці в Косово так і не зайшли: жодного військовика не було і навіть гелікоптери не використовували — боялися, що їх зіб’ють, бо політична ціна втрат стає неприйнятною.
Тому, найімовірніше, особливо поза Східною Європою, опір буде мінімальний. Якщо не вдасться зупинити противника високотехнологічною зброєю, то солдатів на передовій буде небагато, і боюсь, що вони дуже швидко «сипатимуться». Бо цілі покоління в Європі виросли на відчутті, що війни бути не може — просто тому, що її не може бути.
І в цьому плані я думаю, що Путін — рідкісний ідіот. Замість того, щоб сточувати свою армію в Україні, йому давно пора йти в Європу, бо там темпи просування будуть у рази більші, а перемоги — яскравіші. І, наскільки я знаю, такі думки на рівні стратегічного планування в Москві звучать дедалі частіше.
Тому ми, в певному сенсі, справді захищаємо Європу: російські військові ресурси зосереджені в Україні. Але з іншого боку — Україна для росіян це фантастичний полігон. Бо так, як воюють сьогодні росіяни й українці — ніхто у світі не вміє.
Нещодавно я говорив із поляками — вони просто кричать на своїх генералів, які купують танки по 10 мільйонів, щоб ті були знищені 3–4 дронами, умовно кажучи, по 10 тисяч доларів. Це і є проблема для Європи: вона не готова воювати з країною, яка не рахує втрати, яка має реальний досвід сучасної війни, зокрема дронової, і яка розкочегарила свій ВПК.
Сьогодні Росія виробляє 152‑мм снарядів більше, ніж весь Захід (включно з США) 155‑го калібру. Тобто до війни Росія готова значно краще.
І ще один момент: Європа завжди була класною і переважною тим, що в ній не було кордонів, не було колючого дроту. Сів на велосипед, на машину, на мотоцикл — і ти вже в Іспанії. А в Іспанії росіяни ніколи не були й, очевидно, ніколи не дійдуть. І в цьому теж є проблема.
В мене є знайомий лікар, який працює в Німеччині, у Баварії. Це проросійська частина, умовно кажучи, колишня ГДР. У них у психіатричній лікарні провели опитування — хто готовий пройти відповідний тренінг, щоб у разі війни бути мобілізованим до Бундесверу. Виявилось двоє: один етнічний українець і один етнічний афганець. Жоден німець не готовий воювати — навіть психіатром, тобто не зі зброєю в руках!
Є в Європі фундаментальна проблема: є гроші, є зброя — а готовності воювати немає. Тому я й кажу, що ці 16 % — це лише слова. Дай Боже, щоб насправді було 3 %.
— В такому випадку Україна є розмінною монетою для озброєння Європи, для полігону тут?
— Безумовно. Полігон — ні, бо вони зброю рідко пробують. Виявилось, що те, що вони нам поставляли, дуже швидко застаріло. Навіть легендарні «Абрамси» й «Леопарди» зараз працюють здебільшого як гармати, а не як танки.
Але так завжди воюють імперії. Британія, наприклад, воювала індійцями, австралійцями, новозеландцями. Так само й Європа воює українцями. І це треба визнати.
Україні треба змінити риторику: не «це ви нас утримуєте», а «це ви платите за свій захист». Ні? Можемо підказати росіянам, куди далі йти.
Інколи це проскакує — то у німців, то у балтів. Україні треба ставити такі питання. Бо ми ж показали: об нас зуби всі сточать. Може, і з’їсте — але зубів не лишиться, будете деснами жувати.
Може, вперед — пошукайте м’якіший театр воєнних дій?
На жаль, усі ці речі, на яких ми виросли — солідарний світ, демократична солідарність — відійшли на другий план. Не зникли зовсім, але тепер ми бачимо світ, у якому кожен сам за себе.
Чи добре це, чи погано — інше питання. Ми просто бачимо це як реальність. І Україні треба розуміти: у цьому реалістичному світі наші інтереси не завжди збігаються з американськими чи європейськими.
Якщо ми воюємо, якщо ми вже як варвари, які захищають цивілізацію, — то ці варвари, як мінімум, мають бути дуже добре оплачувані. І тут треба ставити питання: чому українці в шанцях, ризикуючи життям, заробляють менше, ніж європейці в мирних офісах?