Меркель, Путін, Фесенко
08.10.2025 18:36
Читать на русском

Володимир Фесенко. Чому Путін розпочав війну і хто справді відповідальний

Колишня федеральна канцлерка Німеччини Ангела Меркель в останні дні викликала нову хвилю критики в Європі, зробивши низку резонансних заяв щодо причин повномасштабного вторгнення Росії в Україну. В інтерв'ю угорському проєкту Partizan, витяги з якого наводить німецька преса, політикиня поскаржилася, що її спроба у 2021 році започаткувати новий формат діалогу з Владіміром Путіним на рівні ЄС була заблокована. Меркель прямо натякнула, що саме опір Польщі та країн Балтії, які "боялися, що ми не матимемо спільної політики щодо Росії", завадив переговорам і, опосередковано, призвів до ескалації та війни. Додатковою причиною вона назвала пандемію COVID-19, яка нібито унеможливила особисті зустрічі з Путіним, що сприяло його політичній радикалізації. Ці заяви, які збіглися із виходом її мемуарів, негайно викликали обурення та різку критику з боку східноєвропейських лідерів, які нагадали, що попереджали про загрозу російської агресії задовго до 2022 року.

Інтернет-видання From-UA попросило прокоментувати ці скандальні тези, а також спробу ексканцлерки Німеччини перекласти частину відповідальності за агресію РФ на східноєвропейських партнерів, відомого українського політолога, голову правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимира Фесенка:

— Це банальне виправдовування Меркель. Вона вже не перший рік знаходиться під критикою. Чому зараз вона робить такі заяви? Тому що з'явилась книжка її мемуарів, де вона виправдовує свої дії, стверджуючи, що все робила правильно і що вона не винна в тому, що Путін розв'язав цю війну. Але після публікації мемуарів на її адресу з’явилося багато критики, і, наскільки я розумію, вона триває й досі. Все ж таки її не вибачили навіть у Німеччині. Не вибачили те, що вона занадто пішла на поступки Путіну. І хоча це, хай і не прямо, не було причиною війни, безумовно, це сприяло тому, що Путін відчув, що Захід не буде реагувати, і пішов війною проти України.

Наскільки я розумію, Меркель вирішила виправдатися і перекласти відповідальність на інших, стверджуючи, що винні Польща та країни Балтії, які нібито виступали проти контактів і переговорів із Путіним. Я вважаю, що така точка зору — велика помилка Меркель, оскільки для абсолютної більшості політиків та експертів абсолютно очевидно, що війна почалася не з цієї причини. Не через Польщу чи країни Балтії. Насправді переговори з Путіним проводилися. Тут точно не проблема Польщі чи країн Балтії.

Причина війни полягає в ненависті Путіна до України, у його переконанні, що Захід слабкий і не буде йому протидіяти, та що Україна слабка і ситуація у нас погіршується. Це була помилкова оцінка як щодо нас, так і щодо Заходу. Путін помилився, але він вважав, що зараз зручний час і збіг обставин дозволить йому швидко перемогти Україну. Ось у чому суть війни: ненависть Путіна до України та його намір знищити незалежність і повернути контроль над нашою країною. Польща і країни Балтії тут абсолютно ні до чого. Точка зору Меркель не лише хибна з фактичної точки зору, а й з моральної неприйнятна. Вона не відображає реальність ситуації.

Навіть без дипломатії можна сказати прямо — пані Меркель просто бреше. І країни Балтії, і Польща вже її розкритикували. Переговори з Путіним проводилися, ніхто їх не забороняв і не міг заборонити. Будь-хто, хто знайомий із європейською політикою, знає, що ні поляки, ні країни Балтії не мають права вето на переговори, вони не можуть заборонити канцлеру ФРН вести перемовини. Хто б не був канцлером. Наприклад, наприкінці минулого року, коли вже було відомо, що відбудуться вибори до бундестагу, Шольц телефонував Путіну — і хтось йому заборонив? Нема такої можливості.

Чому я кажу, що Меркель бреше? Бо це легко перевірити. Вона зустрічалася з Путіним у 2021 році до свого відходу з посади і проводила переговори. Більш того, американці теж намагалися вести переговори. У червні 2021 року новообраний тоді президент США Байден зустрічався з Путіним у Швейцарії. На певний час це спрацювало, але восени 2021 року Путін вирішив розпочати війну і почав підготовку, про що американці знали. Додатково, вже буквально перед російським вторгненням в Україну до Москви приїжджав директор ЦРУ Бернс, який раніше був послом США в Росії. Він намагався переконати Путіна не починати війну, але не вдалося.

Ще один приклад — довгий стіл, з одного боку Путін, з іншого Макрон. Президент Франції намагався переконати Путіна. Пізніше, коли Шольц змінив Меркель на посаді, він теж намагався переконати Путіна. Ці конкретні приклади показують, що Меркель вводить в оману. Переговори з Путіним проводилися з багатьма західними лідерами, включно з нею. Чи намагалася вона переконати Путіна не нападати на Україну — ми не знаємо. Вона, до речі, перед відставкою відвідала Росію і зустрічалася з Путіним, а також відвідала Україну, де її нагородили.

— А чи всі європейські лідери розуміли, що Мінські домовленості, про які говорить Меркель, були лише відтягуванням часу з боку Путіна?

— Це теж спроба Меркель виправдати себе, тому що на адресу Мінських домовленостей було багато критики. Раджу всім прочитати мемуари французького президента Олланда, який брав участь у переговорах у Мінську. Він підтверджує, що ключову роль відігравала сама Меркель — тобто основними були Меркель і Путін. На жаль, Порошенко вирішальної ролі не відігравав. Він, безумовно, активно брав участь у переговорах, оскільки Путін тиснув військовим шляхом і шантажував, що впливало на позицію нашої переговорної групи.

Проте ключову роль з боку Заходу відіграла саме Меркель. Вона у 2022 році заявила, що діяла, аби дати Україні час на відновлення та підготовку, що російська пропаганда використала на свою користь. Насправді, як пише Олланд у мемуарах, тоді ніхто, включно з Меркель, не думав про велику війну або про те, щоб дати Україні час для підготовки. Вони щиро вірили, що поступки Путіну зможуть припинити конфлікт.

Крім Мінських домовленостей, стратегічне значення мала політика щодо «Північного потоку» та «Північного потоку-2». Перший був ще до 2014 року і не стримав Путіна, а другий Меркель свідомо підтримала після 2014 року. Логіка була така: краще торгувати, ніж воювати — суто німецький підхід. Вважалося, що якщо Путін буде залежати від торгівлі з Європою, у нього зникне мотивація до війни. Меркель щиро в це вірила, але логіка не спрацювала.

Замість того щоб визнати власні помилки та покаятись, вона вигадує версії, що не відповідають дійсності і виглядають аморально. Якщо б не було війни Росії проти України, Меркель залишилася б у німецькій історії як позитивний персонаж, а ця війна стала величезним ударом по її репутації.