Останніми днями на міжнародній арені активно обговорюється можливість майбутньої зустрічі між президентом США Дональдом Трампом та президентом Росії Володимиром Путіним — в якості місця проведення називають столицю Угорщини — Будапешт. Сам факт вибору Будапешта викликає додаткові запитання через історичний контекст — саме там у 1994 році був підписаний Будапештський меморандум, згідно з яким Україна відмовлялася від ядерної зброї в обмін на гарантії безпеки з боку Росії, США і Великої Британії. У зв’язку з цим у Києві та серед міжнародних аналітиків звучать побоювання: чи не стане така зустріч символічним поверненням до того, що сприймається як несправедливість саме стосовно України. На цьому тлі інтерес викликають і самі питання: чи відбудеться зустріч, у якому форматі й хто буде за столом переговорів.
Інтернет-видання From-UA попросило прокоментувати дану інформацію політолога, заступника директора Агентства моделювання ситуацій Олексія Голобуцького, поставивши питання про символізм Будапешта та шанси на те, що ця резонансна зустріч узагалі відбудеться:
— По-перше, зрозуміло, що зараз така політика з боку Трампа є непередбачуваною, і, в принципі, йому їхати, щоб почути те ж саме, що він почув на Алясці, сенсу немає. Він буде виглядати принизливо вдвічі. Тому я думаю, що все ж таки Трамп поїде в Будапешт, тільки якщо йому гарантують, що там буде якийсь результат. Якщо він приїде і результату не буде... І результат не те що припинення вогню, можливо, щось грандіозне йому там Путін запропонує. Хоча я не уявляю, що він йому може запропонувати, і взагалі, що він може продати Трампу зараз.
Другий варіант, що дійсно саміту не буде, взагалі він буде відмінений, і знову почнуться розмови про «Томагавки» і все інше. Ну, і третій варіант, що буде далі. Якщо Трамп зараз відчує, що нічого не буде, він скаже: давайте «Томагавки», ми не відміняємо зустріч, але зустріч може бути з пролонгацією, тобто не через тиждень, а через два-три. Тут є декілька варіантів.
Але ми повинні розуміти, що це емоційно-імпульсивне рішення, навіть не рішення, а пропозиція, яку нав'язав Путін Трампу. Але, знову ж таки, чи є вибір Будапешта для зустрічі знущанням на українцями, чи ні. Я думаю, що Трамп особливо не орієнтується у всіх цих моментах. Розумієте, Будапешт — це символічно для нас, а більше ні для кого.
— В тому-то і справа, що це для нас дуже символічно. Але чи розуміють це вони?
Я хочу зрозуміти, що далі? Ну, знущання. Ну і? Це дуже цинічна діяльність. Національні інтереси. Тут нема ні моралі, нічого іншого, в принципі. Якби Заходу поглинання України Росією було б абсолютно індиферентним, якби це не мало якихось наслідків, які можна прорахувати, то, можливо, вони б сказали: ну да, це несправедливо, це нечесно, але що робити?
Трамп хоче одного: Трамп хоче, щоб Росія була на його стороні у майбутньому протистоянні з Китаєм. Це максимум-задача. Мінімум-задача — була нейтральною. Все інше — це похідне. Звичайно, він не може домовлятися з Росією про щось серйозне, поки точиться війна з Україною, тому йому це й потрібно. Не тому, що гинуть українці, не тому, що він це вважає несправедливою війною, а через те, що ця війна заважає його планам, заважає рухатися в тому напрямку, який він планував.