Останніми місяцями спостерігається активізація політики Віктор Орбан та його угорської влади, спрямованої на переорієнтування ролі Угорщини у Європейському Союзі з акцентом на самостійність і критичність до нинішньої воєнної й фінансової підтримки України. У цьому контексті з’явилися дані про спроби формування нової регіональної коаліції за участі Андрій Бабіш (Чехія) та Роберт Фіко (Словаччина), яка могла б координуватися всередині ЄС і блокувати рішення на користь Києва.
При цьому аналітики зазначають: хоча така ініціатива має символічне значення, вона ще не набрала системної форми, а чинники — як внутрішня політика, так і зовнішні зобов’язання країн-членів — створюють суттєві обмеження для її реалізації.
Інтернет-видання From-UA попросило прокоментувати цю інформацію експерта, народного депутата України III, IV скликань Степана Гавриша:
— Дійсно, історія Орбана складна, і ми не будемо зараз обговорювати його зв’язки з Могилевичем та вплив останнього на його перше обрання прем’єр-міністром, на перемогу партії «Фідес». Але цей шлейф, як і від російської ракети «Буревісник» із ядерним двигуном, залишається токсичним до цього часу.
Проблема в тому, що Орбан відчуває кінець своєї політичної дороги та кар’єри, оскільки його суперник сьогодні випереджає його на 10 % — і за внутрішніми, і за зовнішніми опитуваннями. Тому він шукає точку внутрішньої мобілізації, подібно до того, як це свого часу робив Трамп із гаслом «Америка знову буде великою», обіцянками негайно виселити 6 мільйонів мігрантів і збудувати стіну на кордоні з Мексикою. Так само зараз радикалізується й Орбан.
Не факт, що йому вдасться створити щось на кшталт Вишеградської четвірки. Вона існувала до війни, але після поразки партії «Право і справедливість» розпалася, оскільки нинішня фракція Туска жодним чином не буде контактувати з Орбаном. Скоріше за все, цього не зробить і Навроцький, попри близькість до Качинського, адже фактично є його ставлеником. Думаю, що і Фіцо, прем’єр Словаччини, не піде на зближення з Орбаном.
Подібна заява угорського прем’єра є лише своєрідною «шумовою гранатою», таким «білим шумом», щоб показати, що Орбан і надалі діятиме радикально — не лише проти України, а й проти Брюсселя. Це сигнал, що з ним потрібно домовлятися, платити великі кошти, які, мовляв, заборгував Брюссель, і підтримати Орбана. Він розраховував, що зрештою відбудуться переговори Путіна з Трампом, і це стане своєрідною «вакциною» для угорського суспільства, яке сумнівається.
— Але ж це схоже на рекет у стилі 90-х.
— Більша частина угорських ЗМІ належить державі, тобто фактично Орбану. Сьогодні угорці отримують інформацію переважно з одного джерела. Зрозуміло, що ЄС не може застосувати радикальні кроки.
— Але чому? Адже стаття 7 Договору про ЄС дозволяє призупинити права держави-члена за тривале порушення принципів демократії та верховенства права. Хіба ЄС не може просто зібратися у Брюсселі й ухвалити рішення, що Угорщина вже вийшла за межі допустимого?
— ЄС — це не єдиний організм. Урсула фон дер Ляєн — просто неймовірний лідер у Європейському Союзі, подібного не було після Маргарет Тетчер. Вона намагалася реалізувати цей механізм, але що отримала у відповідь? Три спроби її усунення від влади, три спроби провести імпічмент у Європейському парламенті. Так, її противники програли, але за цими діями також стояв Орбан.
Тому зараз не стаття 7 є ключовим інструментом. Вона справді була запропонована на початку, у тому числі Брюсселем і Урсулою фон дер Ляєн. Однак питання переходу на іншу систему голосування — кваліфіковану більшість, коли 75 % або більше голосів стають підставою для ухвалення будь-якого рішення — стане умовою, за якої Орбан або буде змушений рухатися глибше у структуру ЄС і демократизувати свої стосунки з Брюсселем, або ж буде просто виборцями викинутий із політичного життя.
Крім того, у самому ЄС розраховують, що Мадяр — опонент Орбана — переможе на найближчих виборах, які вже зовсім скоро, навесні.