Останніми днями інформаційний простір України зосереджений на завершенні візиту української переговорної групи до Сполучених Штатів. Володимир Зеленський офіційно заявив, що делегація повертається з напрацьованими документами щодо майбутніх гарантій безпеки, які, за словами президента, вже узгоджені на 95%. Паралельно з цим у політичних колах активно обговорюється можливість проведення виборів одразу після підписання мирної угоди, що викликає чимало дискусій щодо конституційності таких процесів. Водночас ситуація на фронті, зокрема на Сумщині та Донеччині, залишається напруженою, що ставить під сумнів можливість реального припинення вогню.
Інтернет-видання From-UA попросило прокоментувати дану інформацію політолога, заступника директора Агентства моделювання ситуацій Олексія Голобуцького. Ми поцікавилися у експерта, що саме може являти собою документ про гарантії безпеки, про який згадав президент, та які ризики він несе.
— Треба ще дочекатися офіційних заяв, бо ми ж не знаємо, що там насправді. Всякі вкиди робляться інформаційні, президент наш говорить, що вже 95% узгоджено. Ми ж чудово розуміємо, що достатньо і пів відсотка, щоб нічого не склалося, що кожна зі сторін просто не погодиться — і все.
Продати можна все при бажанні — і капітуляцію, і віддачу територій і так далі. Тобто все залежить від того, як це подавати, під яким кутом. Мені важко це коментувати, тому що навіть якщо гарантії, проголосовані в Сенаті, Україні будуть надані, вони, ну як сказати… У нас є міжнародне право, у нас є Будапештський меморандум, у нас є Статут ООН — усе, що створено міжнародною спільнотою протягом останніх 80 років, усе це ліквідовано Путіним, починаючи ще з 2008 року, з Грузії.
Тут є ще один момент: чи хоче цього взагалі Путін? Поки що і наша сторона, і російська роблять усе, щоб не роздратувати Трампа, показати, що нібито все в порядку і що можна домовитися. Але знову ж таки — поки Путін сам не скаже, що є готовий варіант, приблизно схожий на те, що зараз обговорюється, усе це залишається розмовами. Тобто в нинішній логіці виходить так, що гарантії нам дає Америка.
Проблема навіть не в тому, щоб Америка ці гарантії дала, а в тому, щоб європейці відчули, що США не будуть повністю ігнорувати цю історію. Тому що європейці не готові на себе брати, принаймні зараз, питання гарантій по-серйозному. Вони на словах “за”, але все одно розраховують на Сполучені Штати.
І тут виникає ключове питання: чи повірять наші — Зеленський і делегація, яка бере участь у переговорах, — у те, що США реально можуть такі гарантії дати? Бо сам американський президент робить усе для того, щоб у нас не було цієї віри.
А вихід з територій — це найбільш болюче питання. І, судячи з усього, саме воно буде найбільшою проблемою. Там знайдуть якісь формулювання, які будуть виглядати не як капітуляція, не як ганьба і так далі. Там, можливо, зроблять якусь спільну моніторингову групу, можливо, як уже казали, що туди російські війська не будуть входити. Але всі ж прекрасно розуміють, що це буде вихід українських військ, який просто буде юридично оформлений.
У результаті ситуація виглядає так: ми отримуємо гарантії, які зможемо реально перевірити тільки тоді, коли Росія нападе наступного разу. А це, я думаю, буде дуже швидко. Це просто шикарний варіант для Путіна. Вони ж постійно розкручують тезу, що у нас будуть гарантії такі самі, як стаття 5, тільки без членства в НАТО. От Путін і перевірить, що таке стаття 5, не вступаючи у війну з НАТО.
Якщо ця умовна «стаття 5» покаже себе так, як я думаю, то Путін перевірить це і на країнах НАТО — пізніше або, можливо, навіть одразу. А натомість ми віддаємо частину територій.
При цьому війна триває вже 10 років у Донецькій області і 4 роки повномасштабно, і ми бачимо, наскільки росіянам важко. Це, мабуть, найбільш боєздатна система оборони, створена на всій території України. А от, наприклад, у Сумській області вони заходять, і ми бачимо, наскільки по-різному побудована система нашої оборони. Тобто війна через певний час неминуча.
Вірити в той відсоток, що цього не станеться, принаймні що Путін не захоче цього робити протягом трьох років до завершення президентства Трампа, — це вже не експертиза. Я не вірю в це як громадянин країни, а як експерт за професією я розумію: якби на чолі нашої держави стояла національна еліта, яка усвідомлює всі виклики і готова їх приймати, я б сказав — біс із цією територією. Ми розуміємо, чого хочемо, і нам просто дають передишку, щоб підготуватися.
Але дивлячись на все те, що відбувається останні роки, та й загалом усі 30 років, я боюся, що ми підемо не по фінському варіанту, який багато хто відкидає як принизливий, а по якомусь найгіршому — по африканському або латиноамериканському. І це означає створення внутрішньої напруги щодо сприйняття цього миру.
Окрема історія — це вибори. Зараз уже готуються вибори, і постає питання: як їх узагалі можна проводити? Проблема ж не в бомбардуваннях — люди живуть, ходять у магазини і так далі. Проблема в іншому: як можна проводити вибори під час війни, коли в нас є цензура, є «Телемарафон», є багато такого, чого не повинно бути в нормальному демократичному процесі.
А якщо це будуть онлайн-вибори, то нам узагалі можна не напружуватися. Зрозуміло, що Зеленський стане наступним президентом. Але проблема в тому, що на цьому вся легітимність країни й закінчиться, бо половина населення просто не захоче приймати результати виборів, яким вони не довірятимуть.
Я на 100% певен, що саме тому Путін і пропонує вибори. Йому байдуже, з ким підписувати. Він і з легітимними підписував і все порушував, і з Зеленським підпише — і так само все зруйнує. Йому потрібна саме політична нестабільність в Україні.
Як каже Стефанчук, буде одноразовий закон. Вони хочуть провести дуже швидкі вибори президентські, незрозуміло під чого, під кого і як це буде виглядати. Тут проблема не в тому, що конкурентів не буде, а що конкуренти будуть просто зацьковуватись. Зрозуміло, що це буде референдум не щодо Зеленського, а щодо нашої позиції — що ми не віддаємо території. Щось придумають, в залежності від того, на які умови ми вийдемо під вибори ці. Бо я думаю, що вибори будуть разом з референдумом про території. Хоча це неможливо за нашою Конституцією, тобто мається на увазі, що не за території буде питання, а саме чи підписувати нам такий договір з Росією, чи не підписувати.