Сьогодні в Україні розгорівся політичний та правоохоронний скандал навколо лідерки політичної партії “Батьківщина” Юлії Тимошенко. 13–14 січня НАБУ і САП почали масштабні слідчі дії — у тому числі обшуки в головному офісі партії в Києві та повідомили про викриття керівника однієї з фракцій Верховної Ради у пропозиції неправомірної вигоди народним депутатам за голосування щодо законопроєктів. Згодом стало відомо, що йдеться саме про Тимошенко. Після нічних обшуків лідерка “Батьківщини” підтвердила сам факт слідчих дій, але категорично відкидає усі звинувачення, називаючи їх політичним тиском і «PR-ходом» з метою дискредитації перед майбутніми виборами. Антикорупційні органи, за даними джерел, навіть офіційно вручили їй повідомлення про підозру у пропозиції неправомірних вигод народним депутатам.
Інтернет-видання From-UA попросило прокоментувати дану інформацію політтехнолога, директора Агентства моделювання ситуацій Віталія Балу. Ми поцікавилися, чи справді обшуки у Тимошенко пов'язані з «прослушкою НАБУ», вчорашніми кадровими голосуваннями та навіщо владі зараз знадобилася Юлія Володимирівна:
— По-перше, невідомо, чи має 100-відсоткове відношення до цього чинна влада, я маю на увазі Зеленського. Це треба зрозуміти, бо всі ж позиціонують НАБУ і САП як «супер-пупер» незалежні органи, але, безумовно, рано чи пізно стане відомо, чи мала до цього відношення Банкова, чи ні. Я так розумію, що Зеленський ще ж не повернувся в Україну. Це перше.
Друге: я не думаю, що це пов'язано напряму з тим голосуванням. Воно могло бути якимось каталізатором, підштовхнути процес, але такі речі, я вважаю, «з кондачка» все ж таки не робляться, хоча все може бути. Це також виключати не можна. Чому? Тому що, з моєї точки зору, знаючи і бачачи, як все це відбувалося, починаючи з 1991 року (а я досить тривалий період був безпосередньо залучений до всіх цих процесів, які відбуваються), коли таке трапляється вночі — я б сказав, дуже візуально показово — то це нагадує зовсім інше, ніж дійсно спроби щось розслідувати чи знайти правду.
В мене таке враження: або Юлія Володимирівна сама це все організувала, або в неї є хороші друзі в цих антикорупційних органах, або ті, хто це ініціював, не розуміли, що ефект може бути абсолютно зворотним. Адже наша практика вже довела: якщо є переслідування з боку влади, то політики мобілізують своїх прихильників. Безумовно, ця вся ситуація мобілізує прихильників Тимошенко, і я можу говорити на 99%, що «Батьківщина» буде у наступному парламенті.
Я більше скажу: все буде залежати від того, як вони цю ситуацію викрутять, бо у Тимошенко, на відміну від всіх інших (в першу чергу мова йде про Порошенка і Зеленського), не було і немає власних медіаресурсів, вона мала труднощі в тому, щоб бути присутньою в інформаційному полі. Навіть ходили різні чутки, що робили якусь «джинсу». Тепер їй не треба нічого робити. Якщо буде якийсь судовий процес — все, вона отримує супермайданчик, тепер про неї будуть всі говорити. Мені навіть смішно було, скільки почали про неї писати «хороших» речей.
Я хочу, щоб всі зрозуміли: опоненти Тимошенко не стануть її прихильниками, а от прихильники мобілізуються, бо це безпосередньо вже психологічно буде торкатися їх. Тому ця ситуація, з моєї точки зору, буде мати для Тимошенко зовсім інший ефект, ніж той, на який розраховували ті, хто це ініціював. Це може дати друге-третє дихання політичній силі.
— Вона досить давно присутня у політиці, але чому вона не досягала найвищих результатів, адже завжди була номером два чи три?
— Чого? Вона була двічі прем'єр-міністром. Це по-перше. Друге: коли Янукович виграв вибори у 2010 році, то насправді він їх не виграв. Я це знаю точно, бо ми там займалися якраз Донбасом. В Донецьку наші соціологи не захотіли робити екзитполи, але в Луганській області ми все ж таки зробили. І після першого туру різниця була в 15%. А електоральне поле Донбасу — це якраз 15% загалом, тобто ви розумієте, про що я говорю.
І коли я в 2010 році говорив: «Люди, поки ви маєте можливість, перерахуйте голоси, і ви побачите невідповідність». Навіть в УНІАНі ми давали пресконференцію, після чого мене деякі депутати, посадовці з регіонів питали: «А тобі що, запропонували посаду міністра чи мільйони?». Я кажу: «Ні». — «А чого ж ти тоді так відстоюєш?». Кажу: «В принципі, ви праві, якщо їм самим це не треба, то нащо це мені?». Я зібрався і поїхав в Австрію на лижах кататися і на другий тур тут вже не був. Так що насправді все не так, як воно здається.