Січень 2026 року ознаменувався радикальними змінами у глобальній політиці США під керівництвом Дональда Трампа. Після резонансної спецоперації із захоплення президента Венесуели Ніколаса Мадуро на початку місяця, Вашингтон перейшов до жорсткого тиску на європейських союзників, вимагаючи продажу Гренландії та погрожуючи Данії та іншим країнам ЄС запровадженням 25-відсоткових мит. Одночасно з цим Білий дім оголосив про створення нової «Ради миру» як альтернативи ООН, що викликало хвилю дискусій про остаточний занепад чинної архітектури безпеки. Ці події відбуваються на тлі критичного скорочення американської допомоги Україні, що змушує Європу терміново шукати власні шляхи протистояння російській агресії.
Інтернет-видання From-UA попросило прокоментувати цю інформацію політичного експерта Сергія Гайдая, директора зі стратегічного планування агенції «Гайдай», і поставило йому запитання про мотивацію Трампа щодо Гренландії, можливий конфлікт у межах НАТО та ризики для допомоги Україні:
— По-перше, я точно не експерт з питань Гренландії, я на це дивлюсь як спостерігач, не розуміючи повністю всю проблему. Позиція Трампа мене дивує, але як спостерігач хочу вам сказати наступне. Треба визнати, що ситуація у світі змінилася вже давно. Вона відійшла від принципів, прийнятих після Другої світової війни: принципи світового права змінилися на право сили. І Трамп це активно демонструє: хто сильний — той і правий, хто що хоче — той те і робить.
Причому мене особисто позиція Трампа дивує своєю вибірковістю. Якщо ти такий сильний і вже почав демонструвати свою міць, то треба не тільки викрадати Мадуро. Слід ліквідувати й Путіна як реальну потенційну загрозу, в тому числі й для США, ліквідувати режим Північної Кореї, який постійно тобі загрожує, зробити все, щоб блокувати будь-які експансивні наміри Китаю стосовно Тайваню тощо. А тут ми бачимо якусь вибіркову силу. Але проблема полягає в особистості Трампа. Що в нього в голові — ніхто не знає, мені здається, і сам Трамп також, а тим паче я.
Що ж стосується того, до чого це призведе — давайте будемо чесними. Хіба війна в Україні не показала, що така безпекова організація, як НАТО, давно не існує? Вона давно не виконує свої функції, не забезпечує безпеку Європи. Путін своєю війною в Україні та позиція європейських країн, які виявилися принципово не готовими по-справжньому протистояти диктатору, довели це. Це схоже на ситуацію в Європі на початку Другої світової війни, коли вона була не готова до експансивних намірів Гітлера, що зрештою і призвело до великої війни. Зараз ми бачимо це по факту.
Тому ситуація з Гренландією тут нічого не змінює. НАТО давно померло де-факто, хоча де-юре ще існує. Його давно розриває на частини позиція Туреччини, яка начебто в Альянсі, та позиція деяких європейських країн, як-от Угорщина. Тому питання по НАТО — це точно не питання Гренландії. Воно померло раніше. А по-третє, щодо допомоги США: а хіба вона не закінчилася? На даний момент вона мінімальна. Ми давно в цій війні без реальної допомоги США.
— А чи вирішить створення нової Ради миру якісь безпекові проблеми по всьому світу, чи буде це переформатуванням НАТО? І для чого це Трампу зараз?
— У Трампа стосовно НАТО є тільки одне бажання — він не хоче, щоб американці платили за безпеку Європи, як це було до нього. Він хоче, щоб Європа фінансувала свою безпеку самостійно. І це логічно. Європа повинна це прийняти і почати вибудовувати свою незалежну безпекову систему. Причому включаючи Україну, тому що, як виявилось, Україна є найбільш боєздатною — як мінімум, вона доводить це на полі бою. Їй не вистачає лише двох речей: більш ефективного управління та ресурсів. Ось із цим і треба допомагати Україні, яка б виконувала безпекову функцію і для Європи в тому числі. Це по-перше.
А щодо створення всіляких рад — я особисто в це не дуже вірю. Це бюрократичні дії, які більше нагадують імітацію діяльності, ніж саму діяльність. Треба створювати не Раду безпеки, а запускати військово-промисловий комплекс, витрачати гроші на оборону, створювати боєздатні підрозділи, допомагати Україні з озброєнням, закривати небо, створювати єдину систему захисту повітряного простору через авіацію та ППО тощо. Ось які дії потрібні, а не «Рада миру» чи ще один бюрократичний орган, який жодним чином не вплине на реальну ситуацію.