Співпраця України з Міжнародним валютним фондом залишається ключовим фактором фінансової стабільності держави в умовах повномасштабного вторгнення, проте умови цієї підтримки стають дедалі жорсткішими. Нещодавно стало відомо про чергові кроки в межах програми МВФ, які, за словами народних депутатів, можуть призвести до суттєвого підвищення податків та перегляду тарифів на комунальні послуги. Зокрема, йдеться про необхідність наповнення бюджету для покриття дефіциту, що викликає гострі дискусії в експертному середовищі. Громадяни, чиї доходи й так постраждали від війни, з тривогою очікують на можливе зростання цін на електроенергію та опалення. Питання соціальної справедливості та економічної доцільності таких рішень стає однією з найгарячіших тем суспільно-політичного дискурсу.
Інтернет-видання From-UA попросило прокоментувати дану інформацію політтехнолога, директора Агентства моделювання ситуацій Віталія Балу, і наше перше запитання стосувалося того, чи правильно під час війни підіймати податки та ціни на комунальні послуги, і як це взагалі вплине на настрої населення.
— Перше. Я не думаю, що МВФ вимагає саме все те, про що говорить влада. МВФ, як і будь-який банк, вимагає лише того, щоб йому продемонстрували, як будуть повертати ті гроші, які вони надають у кредит; за рахунок чого ці кошти з'являться. Звичайно, що найпростіший спосіб — це підняти податки, збільшити ціни та показати, що це дасть нам такі надходження, за рахунок яких ми зможемо повернути позику. Це якщо коротко.
Тобто замість того, щоб влада створила умови для розвитку бізнесу, щоб він не ховався «в тінь» через їхні ж рішення, а хотів платити податки, щоб збільшувались надходження в бюджет, і показувати: «ось за рахунок того, що ми сприяємо розвитку бізнесу, ми можемо повертати кредит», вони йдуть звичайним найпростішим шляхом. Так і п'ятикласники могли б керувати: просто арифметично додавати, що ми настільки піднімемо ціни на газ, на електрику, на комунальні послуги — і це дасть стільки-то доходів, що дозволить платити відсотки за кредит і таке інше.
Друге. Безумовно, піднімати податки під час війни — це шкодити своєму народу, фактично — душити його. Не кажучи вже про підняття цін. Я вчора написав допис про пенсіонерів: у нас понад 6,5 млн пенсіонерів отримують до 5 тисяч гривень на місяць. Якщо їм не допомагають рідні, ви ж розумієте, що вони просто не виживуть. Це при тому, що трохи більше 3,5% отримують менше 3 тисяч гривень, а це також достатньо багато людей. Якщо їм зараз ще піднімати тарифи, ви розумієте, що це буде повний капець.
У цій ситуації, з моєї точки зору, це вкотре демонструє, що уряд та чинна влада є некомпетентними, вони є невігласами. На мою думку, вони не думають, які наслідки матимуть їхні рішення. Тобто їм до одного місця, на якому ми сидимо, інтереси людей і народу. Вони по-іншому або не вміють, або це робиться спеціально певною мірою. Я б навіть зробив припущення, що все це робиться для того, щоб в Україні сталася повна соціальна катастрофа.
Тому треба створювати нову коаліцію, треба формувати уряд порятунку з професіоналів, які мали б вирішувати всі ці питання та адекватно відповідати на ті виклики, які зараз стоять під час війни. Я вам більше скажу: я шукав і не знайшов жодної країни, якій би співпраця з МВФ реально допомогла. Тобто вони там начебто вирішують певні проблеми, але згодом ці країни хочуть позбутися співпраці з Фондом. Це як для наркомана: дають ін'єкцію, і потім без неї ніби не можуть, якщо до влади не приходять професіонали і не намагаються "зіскочити" з такої фінансової залежності. Хочу, щоб ви зрозуміли: МВФ точно не дбає про інтереси людей в Україні чи про наші національні інтереси — він дбає про те, щоб гроші потім повернулися. Це ж фінансова установа.
— Але ж співпраця з МВФ — це одна з умов для вступу України в ЄС. Ми ж маємо виконувати ці умови?
— Минулого разу вони нам надавали, якщо не помиляюся, 15 млрд кредитів. Зараз суму зменшили. Теж виникає питання: чому зменшили?
Третє: я вважаю, що перемовини будуть абсолютно провалені. Бо під час війни, напевно, все ж таки треба говорити про те, щоб нам списували борги або, умовно кажучи, щоб ці борги були перенесені на післявоєнний період, який колись настане. Коли буде відновлення — туди ці гроші й мають іти, щоб ми зараз ці відсотки не платили, бо це теж дуже серйозно в даному контексті. Цього теж чомусь не зроблено, це питання не вирішене. Це знов-таки говорить про компетентність влади та спроможність вирішувати проблеми.
Це в цьому контексті. А друге — так, є таке твердження, що якщо МВФ вирішив давати гроші, тоді нібито підуть інвестиції, що нам даватиме кошти той же ЄС і так далі. Ну, певною мірою це десь пов'язано, бо вони там здійснюють перевірки, але давайте бути реалістами: під час війни воно не працює так, як у мирний час. Якщо у нас не проголошено законом стан війни (що було великою помилкою), це ж не означає, що ми живемо в мирний час. У такий спосіб це не вирішується, воно не працює.
Більше того, на мою думку, за великим рахунком, якщо створені нормальні інвестиційні умови і працюють суди, а не забирають бізнес, можна знайти багато країн, які процвітають, і їм не треба ніякої співпраці з МВФ. До МВФ звертаються або бідні країни, або країни, уряди яких не здатні організувати своє функціонування як держави та самозабезпечення. Це так само, як і звичайні люди: хтось може заробити гроші, а хтось не хоче заробляти — він іде бере кредит, а потім наступає капець».