Протягом останнього тижня в українському політичному просторі знову розгорілася гостра дискусія навколо дисципліни народних депутатів та їхньої ролі в обороні держави. Президент Володимир Зеленський під час свого нещодавнього звернення виставив фактичний ультиматум: або парламент працює ефективно згідно із законом, або будуть внесені зміни до законодавства про мобілізацію, які торкнуться самих обранців. Ця заява викликала неабиякий резонанс, змусивши голову фракції «Слуга народу» Давида Арахамію виступити з роз’ясненнями, що слова гаранта були нібито «неправильно інтерпретовані». Водночас суспільний запит на справедливу мобілізацію лише зростає, що ставить владу у складне становище перед вибором між політичною доцільністю та законодавчими нормами.
Інтернет-видання From-UA попросило прокоментувати дану інформацію політтехнолога, директора Агентства моделювання ситуацій Віталія Балу. Перш за все, ми запитали, що насправді мав на увазі Президент, ставлячи депутатів перед вибором між залом засідань та фронтом:
— Зеленський останнім часом взагалі робить багато різних заяв. Я думаю, що вони певною мірою є емоційними — тобто він так чи інакше перебуває в ситуації, яка на нього тисне. Тому в контексті цієї заяви: вона була емоційною, але водночас щирою, бо він же звик, що вони там усі слухаються, як хлопчики у першому класі. Відповідно, я думаю, що Арахамія зараз просто намагається трохи зняти цю напругу.
— А що ви думаєте про мобілізацію нардепів?
— Це популізм. У цій заяві немає навіть здорового глузду, бо депутати мають самі ж проголосувати за те, що вони підуть воювати. Він же сказав, що внесе зміни до законодавства. Це просто маразм.
— А чи знаєте ви воюючих депутатів на сьогоднішній день?
— У нас є Костенко, є Лозинський, полковник з «Альфи». Рудик був, але він уже демобілізувався. Оцих двох точно знаю, інших — не знаю.
— Тобто на перспективу зміни внесуться, а за фактом депутати мають бути на своєму місці?
— Це піар-популізм, і не більше. Якби після тих заяв Зеленського слідували якісь реальні дії, то ми б уже жили в країні з молочними ріками та кисільними берегами, і вже давно б «Фламінго» накрили всю Росію до самої Камчатки. Він же артист розмовного жанру, і він продовжує в цьому сенсі грати роль президента, знову ж таки, залишаючись артистом розмовного жанру.
— Країна, що воює: депутати мають воювати чи все ж таки вони мають працювати у парламенті?
— Ми живемо вже у XXI сторіччі, і насправді все змінилося. Хто хотів — той і пішов воювати, це не було жодною проблемою. Це по-перше. А по-друге — країна, яка реально воює, має працювати. Але, знову ж таки, цей законодавчий орган має працювати на країну і на те, щоб було все необхідне для її оборони. Вони ж цього не роблять.
А не роблять вони цього тому, що — я вже втисячне про це говорю — треба було вводити не воєнний стан під час війни, а оголошувати стан війни. Тоді б уже всі були мобілізовані й усі б розуміли, хто, що має і буде робити. А у нас таке враження, ніби ми живемо у мирний час: приймаємо закони мирного часу, щось там вимагаємо від людей, якісь податки підвищуємо чи ще якусь дурню робимо, в той час як у нас іде війна на виживання країни. Тобто немає мобілізації країни загалом, тому і не може бути мобілізації у Збройні сили. У нас навіть економіка не працює на 100% на оборону. Економіка не мілітаризована, на відміну від росіян. Це ненормальна ситуація. Тому щось пояснювати і намагатися знайти здоровий глузд у заявах Зеленського я не бачу жодного сенсу.